Айрін Сторі Irene Story - Лялька, Айрін Сторі Irene Story

- Мені потрібно цей ящик чимось збити звідси.

- Може викруткою і молотком?

- Я не хочу його пошкодити. Тут він не рівномірно прибитий. Зараз спробую. Елено, підсвіти мені ліхтариком.

- Зараз.

Ернесто лежав під колишнім ліжком Олівії, намагаючись відкріпити дерев’яний ящик, який був прибитий до дна. Його ноги стирчали, а верхня частина тіла була схована. Елена присіла навпочіпки біля. Альдо ходив поруч зі сторони в сторону, а Даніель Марчена методично розкладав на підлозі робочі інструменти на блідо-зеленому килимі посеред кімнати.

- Може краще розкрутити ліжко?

- Сандра цього не переживе. Краще не треба. Звісно, поки Ваша колега її розважає, ми можемо це все спокійно провернути, але думаю не варто.

- Сподіваюсь, там щось все ж таки є. В мене вже шия німіє.

- Ернесто, одна спроба з інструментами. Якщо ні - розбираємо ліжко. Сеньйорі Марчена не варто навіть про це знати.

Даніель передав Елені якийсь інструмент, схожий на шпатель, та пневматичний молоток.

- Думаю, що хоча б раз в житті Ви бачили, як працюють скульптори.

- Знизу це нереально буде зробити. Сеньйоре Марчена, Ви дозволите нам перевернути ліжко?

- Робіть, що треба. Все рівно воно нікому не потрібно.

Ернесто виліз з-під ліжка, щоб його не придавило, коли меблі будуть піднімати. Альдо став з одного боку, а Даніель з іншого. Елену здивувала байдужість, з якою сеньйор Марчена їм допомагав. Перед тим, як поставити ліжко вверх дном, Елена швидко зняла з нього постільну білизну. Дивно, що вона досі пахла, як у лісі після дощу – свіжо і невимушено.

- Не дивуйтесь. Сандра кожен тиждень змінює тут постіль. Вона каже, що Олівіє це сподобається (майбутній час).

- Ви не думали звернутись до спеціаліста?

- Я не хочу, щоб її хтось таку бачив.

- Їй потрібна допомога. Вона веде себе не зовсім…

- Вона втратила сенс свого життя. І тепер єдине, що їй залишилось, це жити маренням. Якщо вона вірить, що Олівії щось сподобається (майбутній час), то нехай. Інколи, коли стає зовсім кепсько, Сандра думає, що Олівія от-от приїде. Нехай. Їй виписали легке седативне – і завдяки йому вона краще спить. Але на цьому все.

- Чому?

- Чому? Тому що це нереально. Як можна лікувати людину, вести до якогось спеціаліста, якщо вона просто цього навіть не розуміє. Сандра живе в своєму світі, тому що реальність для неї дорівнює смерті.

- Дивно.

- Що саме?

- Ви так зараз піклуєтесь про її психічний стан і комфорт, але раніше, як я зрозуміла, як ми всі зрозуміли, Ви неодноразово їй зраджували. Чому так?

- Я… Це складно. І напевно не варто про це говорити зі сторонніми.

- Сеньйоре Марчено, ми стільки вже знаємо про Вашу сім’ю, що навіть якщо я чи хтось з нас ще комусь про це розкаже, то жодна адекватна людина нам все рівно не повірить. Тому поділіться ще одним своїм секретом.

- Олівія не моя дочка.

- Тату?!

- Так, Альдо, так. Ти – моя єдина дитина. Сандра вже була вагітною, коли ми одружувались. Я про це дізнався згодом.

Декілька хвилин пройшло, поки вже Ернесто не нагадав, що в них є справа. Кожен подумки прокручував слова Даніеля, тому повністю забули, для чого вони всі тут зібрались.

- На рахунок два. Один, два… Все.

Ліжко було перевернуто – і всі побачили, що зберігало воно в собі стільки років.

- Нам доведеться викликати ще більше криміналістів.

- Так, разом з наркоконтролем та економістами. Сеньйоре Марчена, ми тут надовго.

- Я вже зрозумів.