Дана Лонг - Втекти від долі, Дана Лонг

– Розділ 16 –

Настають довгоочікувані вихідні. Ми домовилися, що Влад заїде за мною, тому зібравшись за півгодини до призначеного часу, я стою біля вікна і з хвилюванням виглядаю його машину. О другій годині, як ми і домовлялися, його машина під'їжджає до будинку, і в мене одразу ж дзвонить телефон.

– Привіт, ми вже на місці.

– Добре, я вже йду.

У піднесеному настрої і в передчутті, що сьогодні станеться щось чудове, я залишаю квартиру.

– Привіт, ти маєш чудовий вигляд, – Влад обіймає мене за талію і ніжно цілує в губи.

Я заплющую очі й насолоджуюся поцілунком, але коли він відсторонюється, з моїх губ зривається розчарований стогін.

– Усе гаразд? – моя реакція на перерваний поцілунок не залишається непоміченою.

– Так, усе чудово.

– Отже, які в нас плани? Куди поїдемо? – цікавиться він, заводячи двигун.

– Та я ось думала запропонувати вам сходити на ковзанку...

Влад повільно повертається до мене, на його обличчі відображається здивування, упереміш із збентеженням. Він явно не очікував такої пропозиції. Я ледве стримуюся, аби не пирснути від сміху.

– Ковзанка? Гм... знаєш, я ніби...

– Та жартую я, заспокойся, але бачив би ти своє обличчя, – я починаю реготати, не давши йому договорити.

– Лана... навіщо ж так лякати. Я вже почав судомно вигадувати, як відмовитися, – він усміхається у відповідь і пірнає рукою у внутрішню кишеню пальта.

Діставши з кишені невелику коробочку, він простягає її мені.

– Це тобі, подарунок.

Серце починає стукати швидше, тремтячими руками я беру коробочку і відкриваю її. У ній виявляється неймовірно красива каблучка з жовтого золота у вигляді квітки, що розпустилася, з круглим діамантом у середині і великою кількістю дрібних на пелюстках.

Каблучка виблискує і переливається різними кольорами. Я переводжу погляд з неї на Влада і не можу вимовити жодного слова.

– Тобі подобається? – він уважно стежить за моєю реакцією, ловлячи поглядом кожен мій рух.

– Так... так, це неймовірно гарно, дякую тобі, – я дістаю каблучку і одягаю її на палець. Вона ідеально підходить за розміром.

– Приголомшливо, – відставляю руку вбік і милуюся цією красою. – Як тобі вдалося так точно підібрати розмір?

– Лана, у мене око наметане, не перший день у ювелірному бізнесі, – він ласкаво дивиться на мене. – То що, які в нас плани?

– Взагалі-то я вже купила квитки в океанарій. Думаю, нам буде цікаво.

– Чудово! Тоді поїхали.

Ми чудово проводимо час. Данька в захваті бігає від одного акваріума до іншого. Ми з Владом теж з цікавістю роздивляємося різних екзотичних риб, а після океанарію їдемо до ресторану. Я не можу намилуватися на каблучку, а Влад поглядає на мене з неприхованим задоволенням, що догодив із подарунком.

Настає вечір, і час повертатися додому.

– Вже пізно і час їхати. Тебе відвезти додому чи можливо... – він дивиться на мене, чекаючи мого рішення.

Я трохи розгубилася, вирішуючи, що ж мені робити, але, подивившись в обличчя коханого чоловіка, відповідь приходить одразу ж.

– Відвези мене до себе, – я помічаю, як після моїх слів спалахують його очі.

Ми дуже швидко приїжджаємо додому. Я бажаю Данечці добраніч і Влад іде вкладати сина. А я тим часом приймаю душ, вдягаю одну з футболок, яку знаходжу в шафі, а потім лягаю в ліжко і з захопленням розглядаю каблучку.

Раптово відчиняються двері і в кімнату входить Влад.

– Данечка заснув? – я підводжуся на ліжку.

– Так, у нього був сьогодні дуже насичений день. Я зараз, – він ховається за дверима ванної кімнати, і за кілька хвилин до мене доноситься шум води.

Через деякий час Влад виходить із душу, в одному рушнику, обгорнутому навколо стегон. Світло від нічника відбивається в крапельках води на його грудях. Я судомно ковтаю слину і затихаю в передчутті. Він підходить ближче і нахиляється до мене, погладжуючи руками моє тіло, а потім різко стягує з мене футболку.

– Як же я сумував за тобою, – його сильні руки мнуть мої груди, одночасно покриваючи поцілунками мою шию.

– Я теж сумувала за тобою, – я закочую очі від задоволення і звиваюсь у його руках.

– Яка ти м'яка, солодка. Моя! – Влад обхоплює губами мої соски, обпалюючи їх гарячим диханням.

Стогнучи, я вигинаюся назустріч його губам. Його рука ковзає по моєму животу вниз і спускається до стегон. Погладжуючи ніжно, він проникає в мене пальцем і починає здійснювати поступальні рухи. Я знемагаю від бажання, мені хочеться більшого. Я так сумувала за його пестощами.

– Будь ласка... – шепочу ледве чутно й одразу ж видаю гучний стогін, коли він зачіпає якесь чутливе місце в мені.

– Що, кохана? – від хрипкого голосу Влада, у мене по тілу пробігають мурахи.

– Будь ласка... – повторюю я своє прохання, – я хочу тебе.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍