Аріна Вільде - Мій супер сусід, Аріна Вільде

Глава 21. Владислав

Я не можу втримати себе подалі від Кіри. Кажу собі, що це все для справи, що їду за нею до університету для того, щоб не випускати з уваги та клацнути кілька кадрів на телефон. Роблю все це, щоб показати Князю, що з його дочкою може статися що завгодно, якщо він не відступиться і не закриє справу. Але й у той же час розумію, що секс із нею в моє коло обов'язків точно не входить. Цього можна було не робити, але...

Варто було кілька разів побачити її оголеною, почути, як колеться кожне слово, що вилетіло з її прекрасного ротика, побувати всередині неї і відчути, яка вона солодка на смак, як усі думки почали крутитись навколо цієї дівчини.

Вона поводиться немов дитина. Стоїть на зупинці у навушниках, підспівує щось і вибиває пальцями ритм по сумочці. А сьогодні вранці Кіра так солодко спала, притулившись до мене, що варто було докласти великих зусиль, щоб встати з ліжка і повернутися в свою квартиру, замість того, щоб ще з годинку милуватися дівчиною і розбудити поцілунками для ранкового сексу.

Я потягнувся до бардачка, щоб дістати пачку цигарок, і відчув вібрацію телефону в кишені штанів.

Туман. Дідько, сподіваюся, він не знає про таємний приїзд Христини!

- Так. - Тисну на педаль газу і повільно їду позаду тролейбуса, в який щойно сіла Кіра. Цікаво, адже їй є вже вісімнадцять, раз вона навчається в університеті, так?

- Дуже сподіваюся, що Христина не з тобою. - Здається, хтось дуже розлютив боса.

- Я що, схожий на самогубця?

- Ні, але з недавніх пір у тебе яскраво виражені суїцидальні нахили. Придивися там за нею, а ще краще  відправь додому першим же рейсом. Я знайшов їй чудову партію, сподіваюся, наступного тижня підпишемо шлюбний контракт.

– Ти хотів сказати вигідну партію? - сміюся, уявляючи, як відреагує сама наречена на таку чудову новину. Знаючи її батька, можу припустити, що нареченим виявиться якийсь літній мільйонер.

– Надійну партію! - гордо вимовив він. - Я тобі номерок один скину, клієнт новий планується, заїдь до нього, обговори що та як, умови, ціни, відсотки. Чого даремно там штани просиджуватимеш?

- Чи це означає, що моє покарання скасовується? - Моє серце пропускає удар від такого припущення, і я не зовсім упевнений, що це радість.

- Ще тиждень потерпи, я дав Князю кілька днів на роздуми. Якщо він упреться рогами, то треба буде дати йому стимул піти нам назустріч. Визнаю, Змію, що без тебе доглядати все стало важко. Схоже, я починаю старіти. Але нічого, незабаром видам Христинку заміж, і буде у мене надійний партнер.

Мені захотілося вилаятися від його слів, піддати газу та рвонути за місто, щоб поганяти та випустити пару. Що означає «видам Христину заміж і з'явиться надійний партнер»? Дуже хочеться вигукнути: а як я? Адже я був тим, хто з Туманом із самого початку пліч-о-пліч починав будувати цей бізнес. Я був сопляком, але найвірнішою і найнадійнішою людиною, яка в нього була. Дупу рвав, намагаючись вислужитися перед Туманом, щоб він помітив мене, а зараз замість того, щоб узяти мене як повноцінного партнера, він збирається злити все якомусь лівому придурку. За те, що той регулярно задовольнятиме його дочку і триматиме її в вуздечку.

Я з силою стискаю кермо однією рукою, забувши зовсім про те, що Туман все ще висить на лінії.

- Алло, Змію, ти чуєш?

- Так, чую, - рівним голосом говорю я, намагаючись не видати своїх емоцій. - Як дізнаюся, де зупинилася Христина, відпишусь.

Туман, як завжди, відключається, не попрощавшись, а я зі злістю кидаю телефон на сидіння і різко гальмую, мало не врізавшись у тролейбус. Варто, мабуть, запропонувати Кірі відвозити її вранці на навчання. І мені легше встежити за нею, і їй не потрібно щодня смажитися у громадському транспорті.

Спостерігаю, як вона вискакує із залізного допотопного монстра, який якимось незрозумілим дивом усе ще їздить вулицями міста, озирається на всі боки і поспішає у бік університету.

Підношу до очей бінокль, виловлюючи маленьку фігурку Кіри з натовпу студентів, і стискаю від злості кулаки, бо знову бачу біля неї того дурня. Тільки цього разу не вона підходить до нього першою і на обличчі Кіри не видно жодної краплі посмішки чи радості від їхньої зустрічі. Вони  щось кажуть один одному, і за виразом обличчя я розумію, що це зовсім ніякі не визнання у взаємній симпатії.

Все моє тіло напружується, коли цей йолоп хапає її за руку, трохи вище ліктя, і тягне кудись за куток будівлі. Я швидко вибираюся з машини, поспішаючи в їхній бік, але на допомогу Кірі приходить якась дівчина, і я зупиняюся, полегшено видихаючи.

Дівчата ховаються в натовпі, а я невідривно стежу за хлопцем. Потрібно провчити цього ідіота, щоб не наважувався наближатися до Кіри більше ніж на сто метрів.

Він йде по вузькому провулочку між двома навчальними корпусами, і я гукаю його, користуючись тим, що довкола ні душі.

- Гей, друже, вогнику не знайдеться? – демонстративно верчу в руках цигарку, з цікавістю оглядаючи незнайомця.

Не здивуюся, якщо це хтось із її колишніх хлопців, хоча цей надто солодкий для Кіри. Одного погляду на його фізіономію достатньо, щоб зрозуміти, що він самозакоханий індик, який щоранку укладає чубок за допомогою гелю для волосся і щовечора прасує шнурки від своїх білосніжних кросівок.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍