Калашнікова Лідія - Сила тяжіння. Частина 2, Калашнікова Лідія

Лінда була зла через те, що доведеться шукати його на кораблі. Вона неодмінно влаштує йому добрячий скандал, нехай він і проситиме не кричати й змінити тон.

Подорож мала бути не надто веселою. Лінда витратила достатньо часу, щоб дістатися до Дувра, й зараз ледве стояла на ногах. Вітер був настільки сильним, що вона мусила згинатися, а не стояти прямо.

Море штормило. Сьогодні мала бути буря, й Лінда не могла впоратись зі злобою, страхом і тривогою. Ця подорож мала б дарувати радість, але насправді, ще не почавшись, виявилась випробуванням.

-Ваш квиток недійсний, міс - сказав чоловʼяга, майже на дві голови вищий за Лінду. Бравий і суровий, він стояв перед величезним кораблем.

-Що?

Дівчина подумала, що, може, неправильно почула. Вітер завивав так, що у вухах гуділо.

-Ваш квиток недійсний, міс. Не затримуйте, будь ласка, чергу.

-Що означає недійсний?

-Це означає, що його підроблено, міс. Тут назву рейсу вказано з помилками. Напевне, ви придбали цей квиток у перекупів.

Чоловʼяга окинув дівчину поглядом. Лінда тримала в руках дві величезних валізи й хилилась набік від вітру.

-Чекайте, але мені потрібно потрапити на цей корабель. На ньому пливе мій наречений.

Чоловік знизав плечима.

-Я не можу вас пропустити, міс, бо ви не маєте квитка.

Лінда відчула, як її з головою накриває паніка.

Вона так довго збирала речі й змушена була сама тягти ці величезні валізи! Вона так довго їхала до Дувра! Їй вдалося вислизнути з-під носа батька й сестри! Вона не може повернутися додому.

-Покличте мого нареченого!

Лінда кричала, бо, по-перше, гудів вітер, а, по-друге, всередині неї все стискалося від жаху. Вона хотіла позбутися цього гнітючого відчуття, що наступало й захоплювало в свої сіті.

-Ви ж маєте список пасажирів? Покличте його! Його звати Гаррі Хендерсон!

«Зараз його покличуть, і він скаже, що все гаразд, що сталася якась помилка».

Чоловʼяга довго переглядав список.

-Такого пасажира сьогодні немає, міс.

-Але…

Лінда хапалась за цю ідею, як за останню надію, що все буде гаразд і складеться саме так, як вона планувала. Що все недарма, і вона не просто так чекала…

І віддала все, що мала.

-Алекс Баттерст? А такий є?

-Ні, міс. Такого сьогодні теж не було. Можливо, ви переплутали рейс?

-Але…

Такого не могло статися. Має бути вихід, вона повинна знайти Гаррі, він десь тут!

Лінда погано памʼятала, що було далі. Здається, вона дуже голосно кричала, щоб Гаррі почув, намагалася забігти до корабля, щоб знайти його там, але злякалась трапу, та й непросто це було зробити з валізами.

Потім її почали смикати ті, хто стояв далі в черзі, й Лінда була змушена відійти. Вже тоді, коли увійшли останні пасажири, й на причалі не лишилося нікого, вона зрозуміла.

Що нікуди сьогодні не попливе. Що Гаррі безслідно зник і нічого не буде так, як вона розраховувала.

Лінда незчулася, як пішов дощ. Вона продовжувала стояти на причалі, спостерігати за тим, як корабель відпливав, і відчувати, як усе всередині, що було живого, справжнього, перетворюється на пустку.

Якийсь час її мозок був нездатний мислити раціонально. Лінда оклигала лише тоді, коли зрозуміла, що сльози, які невпинно лилися з очей, змішалися з дощем. Її сукня наскрізь промокла.

Вона би віддала, що завгодно, аби тільки не повертатися додому. Але що їй робити?

Лінда ще якийсь час стояла, мокла, мерзла й намагалася зібрати думки докупи. Уже корабель геть загубився на горизонті, а вона все не йшла, сподівалась, що, може, Гаррі запізнився й зараз зʼявиться тут, щоб пояснити їй усе.

Але він наче розчинився в повітрі. Ніби-то нічого й не планував і нікуди не збирався їхати.

Лінда не придумала, що робити. Їй лишалося одне - піти додому до Гаррі, знайти його й вимагати пояснень.

Може, він захворів? Може, він погано почувається й не може встати? Але чому тоді Ненсі не сказала їй?

Ліна змерзла настільки сильно і її зуби так голосно цокотіли, що вона ледве змогла пояснити візнику, куди їй треба. І мусила заплатити вдвічі більше, бо він категорично відмовлявся їхати до Лондона.

Візник приїхав прямо до Гарріного будинку. За це Лінда також мусила доплатити.

Вона довго тарабанила в двері квартири й кликала Гаррі, аж доки не зʼявилась його розпатлана сусідка - та сама, яка сварилась зі своїм чоловіком і мала багато дітей.

-Його немає, панночко, він не зʼявлявся вдома вже кілька днів - сказала тоді вона й попросила перестати галасувати, бо діти лягають спати.

Лінда мала запитати, де живе Алекс, але раптом зрозуміла, що ноги її вже не тримають.

Вона не памʼятала, як дісталась тоді додому. Здається, дорогою її намагалися пограбувати, вона відлякала злодіїв ножем, що колись їй подарував Гаррі, але десь загубила одну валізу. А коли, нарешті, опинилась удома, ніхто не влаштовував скандалу, проте Кет на диво раптом одужала.

Наступних двох тижнів Лінда теж не памʼятала, бо лежала хвора в гарячці.

Гаррі розвʼязував математичні приклади на стіні своєї вʼязниці.

Він сидів тут уже тиждень. За цей час у нього двічі змінювалися сусіди, проте з ним самим нічого не відбувалося, й він почав думати, що увʼязнення триватиме вічно.

Йому хотілося, щоб так і було. Життя втратило сенс, і все, заплановане раніше, перетворилось на минуле.

Тиждень тому, того дня, коли Гаррі прочитав листа Лінди й побачив, як вона цілується з Рональдом, він втратив здатність раціонально мислити. Та й взагалі мислити, бо перед очима стояла тільки та страшна, неприємна, але реальна картина.

Він не міг усвідомити її справжнього значення й був злий на свого суперника. Лінда не могла кинути його заради Рональда, не зараз, не після всього, що було між ними. Він вважав і був остаточно впевнений, що це серйозно, це означає, що вони назавжди повʼязані й ніколи не розлучаться.