Калашнікова Лідія - Сила тяжіння. Частина 2, Калашнікова Лідія

12

Лінда вирвалась тоді, коли Рональд почав нахабно запихати до її рота свого язика. Тоді вона вже остаточно отямилась і пригадала, чому її навчив Гаррі на уроках самозахисту.

Рональд дістав болючий удар трохи нижче грудей, проте не засмутився. Кет попередила, що Лінда дасть здачі. За те, щоб отримати титул баронета й усе, що мав її батько, та й її саму, він був готовий потерпіти.

Дженні написала, що ця начеб-то вся така неприступна дівка спала з тим хлопом-конюхом.  Отже, не така вона вже й недоторка. Потрібно тільки знайти підхід, можливо, стати таким самим грубим, як і той голодранець.

Рональда зовсім не лякав той факт, що його майбутня дружина не цнотлива. Навпаки, це йому навіть подобалося, адже вона явно вже щось знала і вміла робити в ліжку. Звісно, шкода, що навчилась цьому не під його керівництвом, але що поробиш.

Рональд був абсолютно задоволений собою. Кет сказала, що тепер, після того, як він удень, привселюдно та майже в її присутності поцілував Лінду, тій доведеться вийти за нього заміж. Отже, зовсім скоро він отримає титул і конозисту, проте таку привабливу дружину з мʼякими губами.

Рональд смакував її в своїй уяві, повертаючись додому. Він замріявся, тому не на жарт злякався, коли чиясь сильна рука вхопила його за комір і потягла до стіни найближчої будівлі.

Рональд був не сам, але слуга, що йшов поруч, завмер на місці від страху. Ніколи ще такого не бувало, щоб на його пана хтось нападав на вулиці й так близько до його дому.

В ту ж хвилину Рональд відчув, як ним сильно вдарили об стіну, так, що дихання мало не вискочило з нього разом із легенями. А потім різко розвернули й притиснули рукою, задавивши шию. Не сильно, проте він не мав можливості вдихнути на повні груди.

-Ось ти де, красунчик - прошипів нападник йому в обличчя.

Рональд остовпів, побачивши злодія. Його серце від жаху провалилося в пʼяти.

Та це ж колишній конюх! Він, той хлопчисько, голодранець, що затягнув Лінду до ліжка!

Його суперник.

І він був дуже злий. Настільки, що повітря навколо бриніло.

Рональд смикнувся, намагаючись вирватись, але голодранець міцно притискав його.

-Чого ти хочеш? - прохрипів він.

-Ти примусив її, так? Примусив цілувати тебе?

Хендерсон - здається, так звучало його прізвище - аж ревів. Рональд збагнув, що той проковтнув наживку. Все йшло за планом, окрім того, що зараз відбувалося.

Ну що ж, йому варто дограти роль. Адже саме він виграє в цьому протистоянні.

-Ні - він мотнув головою, й тиск руки трохи послабився - Я не примушую нікого мене цілувати. Жінки завжди роблять це самі, з власного бажа…

Він не договорив, бо отримав дуже сильний удар. Аж іскри з очей посипалися.

Переляканий слуга аж закляк на місці й стояв, не рухаючись.

-Я вбʼю тебе - прошипів хлопчисько. Його обличчя аж почорніло від люті - Вбʼю, і ти ніколи її не отримаєш.

Рональд міг себе захистити, проте не в даному випадку, бо суперник в усьому переважав його. Спроби протистояти йому виявились марними, і, падаючи на землю, він помітив, що слуга зник.

Отже, пішов по допомогу. Рональд відчув полегшення, і в ту ж мить отримав сильний удар по ребрах.

-Я розірву тебе на кістки й пошлю їй по частинах - ревів Хендерсон. Він завжди виглядав невігласом, а зараз перетворився на якесь втілення жаху з самого пекла. Рональд підняв руки, щоб закрити обличчя, й дістав ще декілька ударів у різні частини тіла.

Він був напівпритомний, коли чув чиїсь голоси. Хтось кричав, а потім раптово біль припинився, й Рональд загубився в темряві.

Оклигавши, він збагнув, що лежить у ліжку у себе вдома.

Рональд спробував глибоко вдихнути й відчув такий страшний біль, ніби його намагалися розрізати.

-Тихіше - озвався чоловік, що сидів поруч. Рональд добре знав його, це був лікар їхньої родини.

Неподалік сиділа мати. Вона сплюснула руками й попросила привести батька.

-Вам не можна підводитись - сказав лікар - Вам зламали кілька ребер і щелепу, маєте лежати.

-Той хлопчисько, що напав на тебе, вже під замком - сказав батько - Того ж вечора ми кинули його до вʼязниці. Він був наче навіжений, але нашим людям вдалося його заламати. Я поки ще думаю, що з ним робити, але такого краще було б відправити кудись у солдати чи на каторгу, щоб не нападав у темряві на порядних людей.

Рональд по-своєму розумів суперника. Той втратив гарну дівчину, яку так довго зваблював і сподівався отримати якщо не назавжди, то надовго. Але він виявився ідіотом, бо не скористався тим, що мав. Якби тільки заявився до баронета й повідомив, що позбавив його доньку цноти, той би змирився та віддав її за нього.

Тоді Хендерсон мав би ще більше й назавжди. Особливо якби зробив Лінді дитину. Проте нехай тепер пожинає наслідки власної дурості.

Лінда поспішала до причалу.

Останніх три дні відбувалося щось незрозуміле, проте вона запевняла себе, що це нічого не змінює та не має особливого значення.

Гаррі просто зник і ніяк не давав про себе знати. Після того дня, коли вони провели такий чудовий вечір із любощами, вином та без сварок, він щез, наче розчинився в повітрі. І Лінда не могла побігти до нього, щоб зустрітись, бо Кет раптово захворіла, злягла й попросила сестру доглянути за небожем разом із величезною армією його няньок.

Дівчина любила гратися з малим Генрі й він охоче проводив із нею час. Проте його сміх і веселощі не покращували настрою. Навпаки, Лінда не могла позбутися хвилювання й неприємного відчуття.

Вона кілька разів посилала Ненсі до Гаррі з листами. Та відповідала, що все передала, але хлопець дуже зайнятий, щоб відповісти. Це наче й заспокоювало, але не дуже, і що ближче був день відʼїзду, то більше Лінда не могла лишатися спокійною.

Великий чоловʼяга, який перевіряв квитки, пильно вивчав той, що простягнула йому Лінда.

Вона сподівалась, що Гаррі чекатиме на неї тут, і страшенно розлютилася та збентежилась, коли не знайшла ані його, ані Алекса серед бажаючих сісти на корабель до Нью-Йорка. Її хлопець наче провалився крізь землю.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍