Julia Shperova - Тифон, Julia Shperova

Він завмер, не знаючи, що на це відповісти.

-  Я знаю, зараз тобі це може не здаватися важливим, - продовжувала вона, не відводячи погляду. - Але через десять років, двадцять… хто знає? Я не зможу дати тобі цього. І я хочу, щоб ти добре це зрозумів зараз, перш ніж все…ускладниться.

Він спробував відповісти щось одразу ж, але слова застрягли в горлі. Замість цього він мимоволі простягнув руку, торкнувшись її прохолодної долоні.

-  Елінор… все вже зайшло надто далеко, -  нарешті вимовив він, дивлячись прямо їй в очі. - Це не змінює мого ставлення до тебе. Ми разом, і це головне.

Її погляд м’якшав, але сум залишався. Вона стиснула його руку, ніби перевіряючи, чи його слова справжні.

- Я просто хочу, щоб ти усвідомлював усі наслідки, - відповіла вона. - Щоб не було жалю.

-  Жалю не буде, - твердо сказав Джеймс, не сумніваючись у своєму рішенні. Елінор подивилася на нього з сумішшю вдячності й тривоги, але більше не сперечалася.