Кетрін Сі - Дозволь мені залишитися на ніч , Кетрін Сі

— Твоя мама померла через хворобу? — підходжу до нього. 

— Цей браслет, — піднімає руку, — Це останнє, що вона подарувала мені.

— Тому, ти так почав злитися тоді? 

— Мені досі соромно, — опускає голову. 

— Все гаразд, — торкаюся його руки. 

— Бет, — за мить опиняюся притиснутою до нього, він обіймає мене. — Мені шкода, дуже шкода, що все так склалося. 

— Джеррі, якщо так склалося, то так й мало бути… не варто щось змінювати.

Я відходжу від чоловіка й розумію, що це геть не те, що я хочу. Я хочу стояти в його обіймах й відчувати його серцебиття, вдихати аромат, але я не можу ще раз дозволити собі бути з ним. Нічим добрим, це не закінчиться. 

— Ти зараз ставиш крапку між нами? 

— Так.

Мені важко дивитися на нього, доводиться опустити голову.

— Якщо ти так хочеш… тоді гаразд. — відчуваю жахливий біль у грудях. 

— Не думаю, що друзями нам вдасться..

— Я піду, — не встигаю нічого сказати, як від Джерома й слід охолов. 

Тепер, це точно жирна крапка між нами. Ми більше не будемо ні друзями, ні тим паче закоханими. 

//Ранок наступного дня//

Я зібрала свої речі, також поклала зайчика Амалі, оглянула востаннє будинок й вийшла на вулицю. За двадцять хвилин прибуде потяг, сподіваюся я встигну дійти до вокзалу. 

Зачинила двері на навісний замок й подалася геть. Найму робітників, щоб вони підлатали будинок та буду здавати його, як і планувала. Додатковий прибуток ніколи не буває зайвим. 

Швидкими кроками я дійшла до вокзалу і як тільки ступила на перон, прибув мій потяг. Купивши квиток я вже заходила в потяг, коли мене хтось штовхнув, білет вилетів на підлогу. 

— Вибачте, — підіймаю голову й бачу Джерома, він дивиться секунду на мене, а потім йде далі. 

Він дивився на мене, як на людину, яка геть незнайома йому. Це те, що я хотіла … але чому моє серце так сильно болить від цього його погляду?