Кетрін Сі - Дозволь мені залишитися на ніч , Кетрін Сі

Історія розгортається довкола Беатріс, дівчини, що потрапила в скрутне становище через смерть батька. Вона вимушена повернутися до будинку, де провела своє дитинство, але те містечко вже давно не таке, яким його пам'ятає Беатріс. Приїхавши туди, вона зустрічає грубого чоловіка на ім'я Джером, він виявляється її сусідом з темним минулим. Ці двоє відразу не знаходять спільної мови, але з кожною зустрічю вони бажають дізнатися один одного краще.

Розділ 1.Глава 1. Зруйноване життя

РОЗДІЛ 1

 

Настає момент коли все твоє життя руйнується. Руйнуються плани на майбутнє. Руйнуються стосунки з рідними, друзями і навіть звичайними знайомими. Ви стаєте геть чужі одні одному. Саме такий момент і настав у моєму житті, я залишилася зовсім одна, без грошей і даху над головою. 

П'ять годин тому

Смерть батька вибила мене з рівноваги, я навіть не могла подумати, що він помре у такому віці через серцевий напад. Я постійно водила його до лікарів і не було навіть найменшого натяку, на якісь проблеми з його здоров'ям. 

Похоронна церемонія завершилася і я повернулася до будинку, тут кожен куточок нагадував про нього, я вкотре за день почала плакати, мої очі вже боліли, але я не могла зупинитися. Після смерті мами в мене був тільки батько, ніхто з рідних не підтримував мене, лише він, а тепер і його немає. 

— Так-так, я хочу продати цей будинок, — голос Сільвії, дружини мого батька. — Сьогодні? Так, в мене є час. 

— Що ти робиш? — вона зупиняється, її біляве волосся виглядає ще гірше, ніж зазвичай. — Продати будинок? Про що ти говориш?

— Ти вже повернулася, — це не було запитання, радше невдоволене ствердження. — Так, я продаю цей будинок, він мені не потрібен.

— Яке ти маєш право його продавати?  

Я нічого не розумію, чому вона поводить себе так, ніби господарка тут. Сільвія посміхається і зверхньо дивиться на мене.

— То ти, ще не знаєш? — підходить до мене настільки близько, що я відчуваю аромат її парфумів від Yves Saint Laurent. Ненавиджу цей аромат. 

— Годі тягнути — кажи! 

Мене починає дратувати ця ситуація і ця жінка. 

— Твій любий татусь залишив тебе ні з чим... але я, як чудова мачуха позичу тобі декілька мільйонів. — я стояла мов той істукан і не могла повірити в те, що вона сказала. 

— Мамо, — з другого поверху спустився дванадцяти річний син Сільвії — Клінтон. — Ми ще довго будемо тут стирчати? Ти обіцяла, що ми поїдемо на море! 

— Да ви геть очманіли?! Батька поховали меньше години тому, а ви вже збираєтеся на море за його гроші? — я ледве могла стримувати себе. 

— Бет, кожен переживає горе по своєму... 

— От сучка! — вдаряю її головою у ніс, жінка ледве втрималася на ногах, а з її носа тоненькою цівкою тече кров. 

— Ти божевільна? — намагається витерти кров. 

Підійшовши до Сільвії, я хапаю їх за барки і намагаюся вирівняти дихання.

— Ти підлаштувала смерть батька? — вона мовчала. — Це все заради грошей, сучка? 

— Не чіпай маму! — Клінтон б'є мене по нозі, але я навіть не відчуваю болі. 

— Я дізнаюся правду, тож краще будь на готові і суши сухарі, Сільвія! — відпускаю її. — А тобі краще підкачати тіло, слабак! — штовхаю хлопчика в сторону, він падає на сідниці. 

— Я цього так не залишу, Бет! — я знову плачу, пощастило, що вони цього не бачать. 

Мені терміново потрібно до містера Бертьє, він має пояснити мені, що за чортівня тут відбувається. Я ніколи в житті не повірю, що мій батько добровільно залишив все майно та статки цій противній Сільвії. 

Сівши у салон свого сірого bmw і8 я спробувала заспокоїтися, але мені не вдавалося. Тато справді помер, а можливо його вбили, проте правда не поверне його до життя. Я побачила як відчинилися двері будинку, тож завела двигун і поїхала до нашого сімейного адвоката. 

Ледве знайшовши паркове місце у першому окрузі, я вийшла з автомобіля і попрямувала пішки на захід, до будинку містера Бертьє. Через постійний потік туристів, тут майже неможливо рухатися. Ось вам і центр Парижа літом, хоча здається тут постійний потік туристів, їм байдуже сніг, злива чи спека, дайте тільки на Ейфелеву вежу поглянути. 

Нарешті опинившись перед квартирою адвокат я подзвонила у дзвінок, той характерно запищав. 

Я лише одного разу була у нього вдома, коли його дружина запросила мене та батька не вечерю, проте, це було більше трьох років тому. 

— Хто там?

— Містер Бертьє, це Беатріс Шавальє, — декілька секунд панувала тиша і потім двері відчинилися.

— Привіт, Бет, заходь. — запустив мене до квартири. 

Олівер Бертьє чоловік середніх років без особливих прикмет, звичайний парижанин, що все життя прожив у Парижі. Єдине, що я помічала за ним, то це любов до гострої їжі, хоча це навряд можна назвати особливою прикметою. 

— Що тебе привело, люба Бет? 

— Батько справді все залишив Сільвії? — немає чого тягнути час, краще одразу перейти до справи. 

— На жаль, так. — чоловік сідає на канапу, що стоїть у вітальні, і рукою вказує мені сісти на стілець. — Містер Шавальє прийшов до мене десь днів десять назад і попросив змінити заповіт. 

— Чому? 

— Цього я вже не знаю, — розводить руками. 

— Чому ви не зупинили його? Це була нетипова поведінка для мого батька, хіба ви не знаєте? 

— Бет, я не вправі цього вирішувати! — він підвищив голос. — Твій батько захотів змінити заповіт, ми й змінили. 

— Повірити не можу, — опускаю голову і намагаюся вкотре за день не заплакати. 

— Вибач, але якщо це все, — підіймаю голову, — Тобі краще піти, в мене ще є справи. 

— Так, я піду, — підводжуся зі стільця і помічаю на столі лист. Деякий час дивлюся на нього, містер Бертьє розуміє це і відразу ховає лист. — Хіба, це не лист від Сільвії? 

— Тобі час йти. — сухо мовить чоловік. 

— Мені і справді час йти, — взуваю кросівки і виходжу на сходовий майданчик. — Ще побачимося, містер Бертьє. 

— Звичайно. — зачиняє двері.

Невже він у змові з моєю мачухою? Хоча відтепер, вона мені не мачуха. Що відбувається? Містер Бертьє кинув батька? Тато завжди підтримував його, а він ось так легко проміняв багаторічну дружбу на гроші. Хоча краще, щоб я помилялася стосовно того, що відбувається. 

Дійшовши назад до припаркованого автомобіля я сіла у салон і набрала номер Деніса. 

— Привіт, люба. — його голос звучить досить бадьоро. 

— Привіт.. що робиш? 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍