Тімо Айраксінен - Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає

class="p1">Держава загального добробуту має три різних завдання. На реалізацію цих завдань вона покладає свої сили:

1. Створення мереж захисту.

2. Загальні й рівні послуги.

3. Зрівняння доходів.

Суспільство здатне виконати перші два завдання. Для реалізації третього необхідна держава, адже лише держава має владу і силу використовувати так звані важелі впливу, аби змусити людей робити щось проти їхньої волі. Розглянемо кожну складову добробуту і дані по порядку.

Мережі захисту необхідні, адже з людиною може статися все що завгодно. Власне кажучи, з людиною все що завгодно і стається. Людина — Британський музей вад і дефектів, як зауважив Марк Твен. Людина слабка і схильна до нещасть, хвороб і катастроф різного масштабу. Людині немає ніякого сенсу вважати, що вона обійдеться без підтримки довгий час. До того ж нещастя можуть дійсно дорого коштувати, і усунення їхніх наслідків може бути досить затратним. До того ж ті самі катастрофи загрожують багатим і бідним. Це, звичайно, правда, що багаті зазнають менше невдач і нещасть, менше хворіють і помирають пізніше, ніж бідні — тобто представники нижчих соціальних верств. Можливо, багатим не потрібна мережа захисту, принаймні коли вони багаті достатньо. Середній клас бере різні страховки, якщо після оподаткування грошей лишається більше, ніж потрібно на молоко і м’ясний фарш. Не всі мають гроші на страховки. Саме найбідніші у найбільшій небезпеці та мають найменше ресурсів, аби витрачати їх на необов’язкові страховки. Вони не беруть страховок, натомість покладаючись на удачу — а що ще робити. У Техасі страхування авт обходиться дорого, якщо ти молодий або за тобою числяться якісь порушення. Що робити? У Техасі їздять без страховок. Середній клас страхує себе від незастрахованих. Якщо зіткнешся в автомобільній аварії з бідним незастрахованим, краще мати таку страховку, якщо маєш намір коли-небудь знову водити своє авто.

Мережі захисту потрібні. Лікування раку обходиться дорого. Коли розіб’єшся в автомобільній аварії або на лижному схилі, безкоштовний медичний догляд цінніший за золото. Програш в лотерею — не рідкість. Дружина чи чоловік кидає, діти ненавидять, алкоголізм прогресує, безробіття є фактом. Що робити, коли немає житла і здоров’я підводить? Звідкись потрібно отримати допомогу, і швидко. Найкраще замовити мережу захисту. Мережа захисту нікого не робить щасливим. Перша суспільна допомога екстрена і невелика, і її прийняття не здається надто почесним. Кожному, хто отримував екстрену допомогу, відома сила-силенна кращих доль, ніж власна. Йому відомо, що справи могли б іти краще, і він сподівається знайти шлях у кращий світ, хоч би яким складним він був. Якщо щастя — те, чого бракує у теперішній і майбутній ситуації, користувач мережі захисту нещасливий. Мережа захисту означає нещастя, можливо, згладження найгірших його сторін, але все-таки нещастя.

Мережа захисту не розрахована на всіх. Міські знедолені чоловіки лишаються без допомоги. Вони можуть мати за плечима кримінальне минуле, розлучення, алкоголізм, бути бездомними. Мати проблеми зі здоров’ям або підстави для їхнього виникнення. Де їм взяти житло? Хоч би місто і забезпечувало оренду і ремонт, але не житло. Часом люблять спекулювати тим, що ті, хто найбільше потребує допомоги, її не отримують, оскільки вони надто проблемні і таким важко допомогти. Хоч би що з ними роби, проблеми з головою. Краще допомогти тим, які від допомоги виграють. Раціональне планування передбачає, що допомагають тим, чия ситуація зміниться найкардинальніше. Інакше кажучи, беруть величину вкладу і порівнюють його з досягнутими результатами. За такого розкладу багато проблемних чоловіків необхідно лишити в спокої. Вони навіть не сексапільні, аби їм допомагати. Ніхто не помітить, навіть якщо їх покинуть напризволяще. Вони брудні, небезпечні та, на додачу до всього, п’яниці. Самотні матері та літні люди — кращі об’єкти для допомоги.

Але, можливо, саме відсутність мережі захисту робить цих чоловіків щасливими чи принаймні дає їм шанс на щастя. Якщо чоловік відсторонився від суспільства і вважає, що сам керує своїм життям, можливо, він не хоче, а то й навіть не вміє хотіти вийти зі своєї ситуації. Його життя може здаватися жахливим зовнішньому спостерігачеві середнього класу, але правда вражає. Хоч би як твердо спостерігач був переконаний у тому, що життя п’яниці ніяк не можна назвати щасливим, це лише хибне уявлення іншого класу. Якщо немає бажання вийти з ситуації, щастя можливе. Це може здаватися дивним. Але якщо дотримуватися визначення щастя, висновок логічний. Я не був би здивований, якби ті чоловіки, які відійшли — інколи кортить сказати навіть: ті, кого відсунули, — на маргінес, з власного бажання заявили би, що залишаються у своїй ситуації саме тому, що прагнуть бути вільними і неконтрольованими. Ціна, яку вони платять, звісно, зависока, але ніщо не дається безкоштовно. Очевидно, більшість забутих утомлені та щасливі. Вдовольнятися знедоленістю вимагає енергії і зухвальства, коли забезпеченість так і лізе звідусіль. Коли старий, хворий, утомлений і бездомний, зухвальство і шал підупадають, окрім тих випадків, коли приходить соціолог і ставить ідіотичні питання.

Загальні й рівні послуги — цікава тема. Усі здобувають однакову освіту від дитячого садка до доктора наук. Усі отримують практично безкоштовну охорону здоров’я (хоча вона не така вже й безкоштовна, як можна було б уявити). Усі блага забезпечує держава й муніципалітет заради підтримання ідеї добробуту. Добре отримувати безкоштовні послуги. Народ готовий платити більше податків, аби лише послуги були гарантовані. Завжди можна думати, що отримуєш власний зиск за рахунок інших. Молоді малозабезпечені сім’ї з дітьми, ймовірно, виступають стороною, що приймає. Самотні з вищою освітою — платниками. Як добре: платять ті, у кого є гроші, а отримують ті, у кого їх немає. Щоправда, послуги розраховані на всіх, у тому числі й на багатих, чиї діти безкоштовно навчаються в кращих університетах Фінляндії. Гельсінський університет назвав себе кращим європейським університетом. Гарний жарт. Лише держава здатна на кращий. Кажуть, держава — хороший роботодавець. В Америці це називають spin-doctoring, у Фінляндії — самонахвалянням. У будь-якому разі ралі послуг продовжується і процвітає. Більшості людей не відомо кращої альтернативи. Можливо, її і немає. Нехай держава прихистить нещасного у своїх теплих обіймах.

Безкоштовні послуги нікого не роблять щасливим. Хоч би що ти отримав, завжди можна отримати більше і краще. З іншого боку, послуги забезпечують відчуття захищеності та спрощують життя у Фінляндії. Саме там більшість проводить свої дні. Має певний сенс, що послуги, надані коштом держави і муніципалітетів, роблять життя в Фінляндії більш стерпним. Хоча вони не приносять щастя, але і нещастя не додають. Непросто покинути свою країну і суспільство, від якого стільки отримуєш, хоч і не платиш аж надто багато податків. Багатому теж добре живеться, адже багаті у Фінляндії не