Хелена Хайд - Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд

— Йокелемене… — тільки й змогла пискнути я, вирячивши очі так, що, мабуть, нагадувала з боку глибинного краба.

Рухаючись повільно, бочком, я підійшла до ліжечка, косо поглядаючи на Валерія Івановича, який, на щастя, сидів майже нерухомо. Обережно, немов сапер на мінному полі, взяла на руки синочка, а потім, задкуючи, вирушила у зворотний шлях, не спускаючи погляду із зомбі, що так само сидів на місці. І який саме в той момент, коли я зачиняла двері спальні, почав повільно, незграбно підніматися на ноги!

Тієї ж миті я наклала цегли стільки, що, мабуть, вистачило б побудувати у дворі лазню! Заверещавши як ненормальна, вискочила з квартири, в паніці замикаючи за собою двері, і прямо в капцях, тримаючи на руках Клавіка, що весело сміяся, помчала до Аркадія на роботу!

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно