Fill - Артефакт Провідника, Fill

— Що чекає? — Сильва повернув голову до нього і розсміявся. — Що за питання? Що чекає нас всередині — відповідь дуже проста: те, що нам потрібно. Я завжди знаю, що робити.

Ноель не зміг зупинити свій погляд, що вперся в Ларса. Щось у ньому змусило його замовкнути, хоча він і не знав точно, чому. Ларс мав вигляд людини, яка вже бачила це місце. Можливо, саме він і мав план, але не говорив про нього.

Ніч стала густішою, а шлях вів їх усе глибше в ліс. Навколо все ставало все тихішим, і тільки тріскання гілок під ногами порушувало тишу. Це місце було неймовірно старим, і самі дерева, здавалось, дихали якоюсь таємницею. Щось незвичне і страшне все більше оточувало їх.

— Ти йдеш із нами, Ноелю? — тихо запитав Ларс, коли вони зупинилися на невеличку паузу, щоб перевірити карту.

Ноель заплющив очі на мить, аби відновити розум.

— Я… так. Але якщо це ще один план, щоб мене вбити, я можу, напевно, просто здатися, — заявив він, усвідомлюючи, що зараз він мав лише два варіанти: йти вперед або зупинитися й намагатися втекти.

Ларс не відповів, але на його обличчі відобразився спокій. А Сильва, як завжди, знову розсміявся.

— Ох, ти хочеш залишити нас? Це було б занадто сумно, — сказав він, і, здається, навіть не сприймав цих слів серйозно.

Але самі ці слова лишали відчуття, що дійсно від цього моменту Все, що могло бути абсурдним, тільки починалось.

Вони продовжили шлях, і в голові Ноеля не було більше сумнівів. Храм тьми був лише початком. Що чекає їх всередині — залишалось невідомим. Але він уже був впевнений у одному: те, що вони знайдуть всередині, змусить їх зустрітися з тим, до чого вони йшли вже довго.

Запис щоденника Ноеля:

"Вони обидва божевільні. Сильва — бо це його натура, і я вже звик до його абсурдних планів, але Ларс… інший. Спокійний, холодний, але у його погляді є щось, що змушує мене сумніватися, чи він не просто відмовляється від усіх моральних меж, на відміну від Сильви. І от, тепер я йду з ними обома до храму тьми.

Чесно кажучи, я вже не знаю, як це називати. Спочатку думав, що зможу вийти з цієї історії живим, але після того, як Ларс мовчки погодився на все, що запропонував Сильва, у мене виникло відчуття, що моє життя перетворюється на фільм жахів… або ще гірше — на комедію абсурду.

Я ледве змирився з тим, що я тут, але зараз… цей храм? Нічого доброго, але я вже не можу відмовитись. Вони обидва налаштовані на своє. Тому йду, бо іншого вибору в мене, здається, немає.

Цікаво, що чекає на нас всередині? Спокійно з таким відчуттям хаосу. Може, це буде моя остання пригода? Якщо так, то сподіваюся, що хоч буде весело."