Fill - Артефакт Провідника, Fill

Розділ 37: Суботній хаос

Ноель прокинувся рано. Звиклий до того, що суботи в його житті зазвичай перетворюються на нескінченний хаос, він вже був готовий до чергової порції абсурду. Усі попередні суботи ознаменовувалися дивними подіями і безумними ситуаціями, і сьогоднішній день, певно, не буде винятком.

Але цього разу, здається, все йшло не так, як зазвичай.

З намету, де спав Сильва, різко почувся гучний звук, який викликав у Ноеля змішані почуття. Ларс, без будь-якої емоції на обличчі, силою витягнув Сильву на світло. Вигляд Сильви був неприємно нервовим. Усі попередні рази він був тим, хто був завжди у центрі уваги і міг керувати ситуацією, але сьогодні все змінилося.

– Чого ти, на лихо, знову хочеш? Сьогодні субота! Подарувати тобі календарик? – бурчав Сильва, намагаючись втримати свій настрій.

– Чхати я хотів на твою лихову суботу, – процідив крізь зуби Ларс. – У мене в пріоритеті лежиш не ти, а перемога над Саймоном.

Ці слова, сказані без жодної зміни в голосі Ларса, зробили Сильву мовчазним. І тут, перед Ноелем, стала очевидною нова реальність: Ларс був не тим, ким він здавався. Він не просто пасивно слухав, що говорив Сильва, і не просто був частиною їхнього безумного світу. Ларс мав своє слово і свою авторитетність. Це був не просто приятель, а справжня сила.

Ноель не міг не звернути увагу на те, як Ларс одразу ж, без найменшої ваги, кинув Сильву на землю, дістав два блискучих меча з піхов і поставив їх на шиї Сильви, без емоцій. Все, що сказав Ларс уже було, але звучало більш коротким, і таким потужним, що Ноель відчув, як повітря стало напруженим.

– Ще раз повторюся. Чхати я хотів, тебе і на твою лихову суботу! – повторив Ларс. – Почув?

Ноель стояв осторонь, спостерігаючи за цим. Він не міг повірити своїм очам. Ларс, цей тихий, холодний чоловік, який здебільшого мовчав, мав таку силу і авторитет, щоб буквально загнати Сильву в кут.

Сильва, як і завжди, залишався непохитним у своїй впевненості, але цього разу його поведінка виглядала дивно зібраною і обережною. Ларс не дозволяв йому діяти, як зазвичай.

Того дня, коли вони продовжували подорож, Сильва був мовчазний, навіть не намагаючись підняти собі настрій. Причина була очевидною — Ларс. Сильва відчував себе некомфортно, і навіть не намагався приховати своє невдоволення.

Ларс не змінював свого холодного настрою, іноді кидаючи на Сильву пронизливий погляд, який можна було б трактувати лише як попередження: «Не вирішуй цього робити, щуре ненормальний». Вигляд Ларса був спокійним, але його погляд був гострим і при цьому надзвичайно впевненим.

Але ось Ноель... він, до свого здивування, відчував щось більше. Пошану. Захоплення. Ларс, безжальний і холодний, здавався йому у цей момент більше, ніж просто союзником. Його сила і контроль над ситуацією, його здатність утримати себе від емоцій і водночас бути настільки ефективним — все це викликало в Ноеля глибоке захоплення.

Він не розумів, чому саме це відчуття виникло, але йому подобалося, що Ларс не дозволяє собі йти на компроміси і підкорюватися хаосу, в який він і Сильва зазвичай потрапляли. Це було дуже відмінно від того, як поводився Сильва, йому було важко змиритися з тим, що цей тип, Ларс, мав настільки велике значення.

Несподівано для себе, Ноель відчував себе більше на стороні Ларса, ніж на стороні Сильви.

Того дня Ноель виписав в своєму щоденнику, ніж звичайні скарги на долю.

Запис щоденника Ноеля:

Субота. Це вже стало для мене звичним: хаос, абсурд, Сильва і його постійні витівки. Я прокидаюся, і вже майже готовий до наступного витка безумства. І що я бачу? Ларс, який витягнув Сильву з намету з таким беземоційним виразом, що навіть я відчув, як напружилося повітря. Сильва, як завжди, нервує, а Ларс, як завжди, спокійний і холодний.

Але ось це: Ларс не просто слухає Сильву, він змушує його мовчати. Він дістав свої мечі і поставив їх на шиї Сильви, сказавши, що його пріоритет — не "лихова субота", а перемога над Саймоном. Я навіть не зрозумів, що сталося! Ларс — не просто приятель, не просто пасивний слухач. Він має свою силу. Він має авторитет. І це абсолютно змінює картину.

Цей погляд, ці слова — Ларс не дає Сильві шансів. І це насправді вражає. Я дивлюся на це і відчуваю, що він, хоч і холодний, все ж викликає в мені певну пошану. Це щось більше, ніж просто союзник. Його спокій, його впевненість, його здатність бути беземоційним, але водночас діяти, не дозволяючи хаосу охопити його — це все одно, що сили природи. Виглядає так, наче він тримає все під контролем.

Цього дня, ми йшли далі, Сильва насуплений, мовчазний, але Ларс, незважаючи на свою спокійність, кидав погляди, які одразу показували, хто тут насправді керує ситуацією. І я... Я відчував щось, чого раніше не відчував. Пошану, захоплення. Яким би божевільним не був цей світ, з Ларсом я відчував, що може бути порядок у всьому цьому хаосі.

Здається, я вперше в житті розумію, чому цей Ларс може бути настільки важливим. Він не шукає захоплення, не прагне влади. Він просто діє. І ось це справжній хаос в моїй голові — я починаю бачити в ньому щось більше, ніж просто співучасника наших безумних пригод.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍