Айрін Ван - Звільни мене опівночі, Айрін Ван

Розділ 21. Подивитись страху в очі

 Прокинувшись вранці, вперше за час знайомства із Даріусом, мені нічого не снилось. Не думала, що взагалі вдасться зімкнути очі після того, що бачила, та мій організм вкотре мене здивував. Схоже я вже починаю звикати до усіх цих жахіть й мій мозок сприймає їх, як невіддільну частину нового життя. Хоча мій емоційний стан бажає бути кращим. Не варто забувати про те, як ці всі хвилювання впливають на стан мого здоров’я.

 Я повільно підводжусь із ліжка й прямую до невеличкого дзеркала у своїй кімнаті. Розтертий від сліз макіяж, розпатлане волосся й бліде обличчя – наслідки мого вчорашнього видіння. Останнім часом навіть нормально поїсти не виходить. В моєму раціоні тільки кава й фастфуд, а ще постійний стрес. Це все в сукупності не найкраще впливає на мій зовнішній вигляд.

 Усвідомлюю, що не можу постійно ховатись у своїй кімнаті, та вийти боюсь, щоб не наткнутись на Ленхарта. Його обличчя тільки освіжить спогади, від яких я намагаюся позбутись. Не хочеться, щоб на моє ставлення до нього вплинули події, достовірність яких я не можу підтвердити, або спростувати. Це те саме, що дослухатись до пліток, які можуть добряче зіпсувати життя невинної людини.

 Стук у двері моєї кімнати спрацьовує, наче подразник, від якого я сіпаюсь, а моє серцебиття різко пришвидшується. Переляк від несподіванки дається в знаки. Я не знаю хто за дверима й ця невідомість тільки посилює заціпеніння.

– Мені можна увійти? ­– чую голос Керана й видихаю із полегшенням.

– Так, – не змушую його довго очікувати за дверима.

– Ти не складеш мені компанію на кухні. Я вирішив приготувати обід й не відмовився б від твоєї допомоги, – зазирає з-за злегка прочинених дверей.

– Так, звісно, тільки приведу себе в норму, – вказую на свій не надто свіжий вигляд.

 Прекрасно усвідомлюю, що таким способом, Керан намагатиметься дізнатись що ж вчора зі мною відбувалось, та відмовитись було б негарно, зважаючи, що живу у їхній квартирі. Та й домашня їжа мені б не зашкодила. Можливо за приготуванням обіду мені вдасться трохи відволіктись від гнітючих думок, або й того краще – дізнатись чи було те, що я бачила насправді. Не можна виключати, що Даріус спеціально мене налаштовуватиме проти них. Мені потрібно все добре зважувати перед тим як приймати якісь рішення.

– Чекатиму тебе на кухні, – мило посміхається і йде, а я прямую до ванної, щоб прийняти душ й змити зі свого обличчя залишки макіяжу, адже зараз я більше схожа на панду, ніж на людину.

 Я швиденько приводжу себе в більш менш терпимий вигляд й поспішаю до Керана, який вже, мабуть, мене зачекався. 

– Де всі? – цікавлюсь, помітивши, що на кухні тільки він.

– Ленхарт змушений був поїхати на роботу, Марак відправився з ним, – відповідає, не відриваючись від процесу нарізання овочів.

– Ленхарт працює? – дивлюсь на Керана з широко розплющеними від подиву очима. Не очікувала почути нічого подібного.

– Чому це тебе так дивує? – відривається від нарізання й спрямовує свій запитальний погляд на мене.

– Просто не думала, що такі як він можуть працювати в оточенні звичайних людей. Судячи з нашого з ним першого знайомства, ладнати з людьми йому не завжди виходить.

– А те, чому з ним постійно їздить Марак тебе не цікавить? – акцентує мою увагу зовсім на іншому.

– До цього моменту я не надавала цьому значення, та тепер мені й справді цікаво.

– Ленхарту не менше, ніж тобі потрібен захист від Даріуса, адже останній може шукати способи відновлення свого впливу на нього. Тоді у нас розпочнуться справжні проблеми й не впевнений, що цього разу нам вдасться все владнати.

– Що ти маєш на увазі під словами “справжні проблеми”? – концентрую всю свою увагу саме на цьому, адже хочу зрозуміти чи пов'язані вони із тим, що мені показав Даріус вчора.

– Відновивши вплив, він буде маріонеткою в його руках. Минулого разу ми заплатили велику ціну, щоб звільнити його від цього руйнівного впливу, тепер у нас не залишилось нічого, чим би ми могли пожертвувати вдруге.

– Чим ви заплатили за звільнення свідомості Ленхарта, – керуючись надмірною цікавістю озвучую наступне запитання й судячи із виразу його обличчя, воно йому не сподобалось.

– Тобі краще цього не знати, та ціна виявилась доволі високою. Вдруге це вже не спрацює.

– Ленхарт може нашкодити звичайним смертним? – повільно підводжу Керана до найголовнішого.

– Якщо Даріус його змусить, опиратись він цьому не зможе. Звісно, ми намагались навчити його самостійно без використання захисної магії боротись із цим, та безрезультативно.

– Таке вже відбувалось в минулому?

 Я одразу пригадую своє видіння. Важко сказати чи був там вплив Даріуса. Все відбувалось дуже швидко, щоб це зрозуміти, або якось побачити. Принаймні я таких деталей не помітила.

– Навіщо ти про це запитуєш? – з підозрою дивиться прямо мені в очі.

– Просто хочу зрозуміти чи варто його остерігатись і яких тем не варто зачіпати, щоб не спровокувати його гнів.

– Повір мені, ти вже неодноразово випробовувала його самовладання на міцність, тому можеш бути впевненою, що  тобі нічого не загрожує, – простягає мені свій ніж й пропускає до овочів, які нарізав.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍