Роза Фаєр - Ненависть при світлі , Роза Фаєр

Глава 20.

-Ну так..не казав,-сумно констатую факт.

Мій запал,як і апетит, трохи згас. Чомусь склалося враження, що Артур не зміниться.

Я була настільки в цьому впевнена, що різко перехотіла гаяти тут час.  Навіщо все це. Довге очікування,незрозуміла гра в коти-миші.

Це я маю йому нагадувати, що він мені винний пояснення чи банальне слово: "Вибач".

Для чого це мені робити. Він думає, що я настільки втратила голову від цього торсу, щоб кидати себе під ноги.

Заради Бога. Він не останній на цьому світі, щоб я так вчинила.

Знаю, що одне подумати,а зовсім інше зробити. Я реально відчуваю до нього міцне почуття. Бо інакше не прийшла б сюди і не сіла після всього за один стіл.

То що ще він від мене хоче. Щоб я почала цю вже незрозумілу розмову на яку дала згоду доволі давно.

А він витяг мене з моєї квартири і міста, щоб зараз спокійно їсти сніданок і вдавати наче нічого не було.

Невже те, що я заснула в літаку і він скориставшись цим,поспав зі мною в одному ліжку,дає йому на це право.

Я вже настільки заплуталася в цьому болоті, що наврядчи легко від нього відмиюся. Може пройде не один місяць..але я сильна і витримаю.

Якось задушу свої почуття і намагатимуся продовжувати жити. Будувати кар'єру вкінці кінців.

А не сидіти за одним словом з чоловіком, який виявився просто телепнем.

Все це я передумала і вирішила просто дивлячись на свій сніданок. Який вже встиг і здавався не таким смачним,як декілька хвилин тому.

Кави теж мені перехотілося,а про круасани навіть згадувати не хотілося.

-Все це безглуздо і не має сенсу,-кажу вголос і просто встаю на ноги.

Далі прямую до виходу з кухні,але повертаюся,щоб додати:

-Як мені замовити тут таксі?

Зараз це запитання важливіше. Оскільки,я не знаю і приблизно де знаходжуся . А перспектива загубитися в горах на каблуках і в білому платті,якн я ще не знаю де, мене не приваблює.

Тим більше,в одному халаті і мокрих трусиках. Не думаю, що вони вже встигли висохнути.

Артур тим часом трохи змінюється в обличчі,наче в замішані. Тоді швидко зривається на ноги і опиняється переді мною.

Правда,вже впевнено,як завжди.

-Єво,що сталося?Чому ти хочеш поїхати, невже тобі тут не подобається?-починає завалювати мене запитаннями.

-Тому що,ти ведеш себе,як останній кретин. Я мала з тобою спокійно зустрітися і поговорити. А ти привіз мене невідомо куди і ведеш себе так,наче нічого не сталося. Я погодилася на це все тільки того, що ти сказав, що кохаєш мене. А я взагалі теж тебе.. і я маю тобі нагадувати про все!!-я кричала на нього і вивалювала все, що вертілося в моїй голові.

Занадто багато емоцій і почуттів,втраченого часу і марних надій. Все навалилося в одну мить і я більше не витримувала цього тиску.

Мені хотілося знати раз і назавжди,що буде між нами. І чи взагалі щось можливо,бо невідомість була болюча,а останні секунди - нестерпна.

Мої слова по черзі викликали на обличчі Артура різні емоції. Якщо спочатку він був серйозний і уважний,то вкінці.. після мого признання в пориві гніву..він просто,не знаю як описати.

Просто дивився на мене і в одну мить притяг до себе,палко впившись в губи.

Я здалася дуже швидко під його напором і обійняла міцно руками. Тоді він підхопив мене за стегна і відніс на стіл.

Його руки стали власницько розгортати мій халат, пестячи груди. Тіло горіло від його дотиків і божеволіло від поцілунків.

Я знала, що все це неправильно,але не могла знайти в собі сили,щоб зупинитися. Я настільки скучила за ним..

Знаю, що я дурепа. Проте, тільки з ним мені по істині неймовірно і виростають крила. Я..я все ж знаходжу в собі змогу зупинитися.

Страх втратити його через нашу пристрасть більший, ніж перспектива залишитися без оргазму.

-Зупинися,-шепочу,коли Артур робить спробу знову мене поцілувати.

-Чому..,-майже благає він.

-Тому що..нам потрібно нарешті поговорити. Нормально все вирішити,а це тільки знову все зіпсує,-відводжу погляд в сторону.

Мені важко одній опиратися,бо я й так ледве говорю.

-Добре..ти права,-бере моє обличчя в свої долоні і легко цілує.

Тоді знову підхоплює на руки і несе в сусідню кімнату. Там всаджує мене на диван. А сам присідає переді мною на коврику так, щоб ми були одне перед одним...

Артур уважно дивиться в мої очі і починає:

-Вибач, що приготував сніданок. Краще б залишив тебе голодною.

-Це не смішно,-шморгаю носом. Хоча все ж йому вдалося трохи розрядити обстановку.

-Знаю,ти розумієш,зі мною таке вперше. Я з тобою настільки гублюся, що просто на кожному кроці спотикаюся. Я закохався в тебе тільки,як побачив і після цього все пішло шкереберть. Після нашої першої ночі я був найщасливішим. Припхався на наступний день до тебе з квітами,а ти втекла спочатку до брата і потім взагалі з країни. Я все знав,бо не міг не контролювати те,де ти і що робиш. Повір,я розумію,як це виглядає і вже навіть подумував звернутися до якогось психолога. Але не міг довго бути далеко від тебе. Тому, хитрістю змусив твого брата запросити мене на ваше свято. І коли я побачив там тебе,то ще більше втратив голову. А як зрозумів, що ти мене не впізнала..я настільки розлютився і відчув себе нікчемою. При цьому,не хотів втратити. Ця двоякість і змусила мене тебе викрасти. Я подумав, що ти мене так згадаєш,але дива не трапилося. Тоді я ще більше нервувався. Ми сварилися і я думав кожен раз,що потрібно все просто розповісти. Але я знаю, що ти тоді більше ніколи зі мною не говоритимеш. Я ще більше влазив у брехню і тоді в авто,коли ти плакала..я вирішив, що досить. Ми повинні були розійтися в тому готелі,але я хотів зробити тобі щось приємне. І відвіз на покупки. Це жахливо. Проте,я подумав , що це хоч якось скрасить мій вчинок. Тоді вже ти повела мене в той бар. Я випив і не зміг вкотре тебе відпустити. А після нашої ночі..я чесно все б розповів. Та ти дізналася про все сама. Наступні дні до весілля твого брата я безбожно пив. Але нічого не допомагає тебе забути. Я кохаю тебе і через те якимось чином віддаляю тебе. Роблю помилку за помилкою. Єво,-Артур, який весь час дивився в підлогу під час своїх слів, нарешті подивився в мої очі,-Я ще раз повторюю,що кохаю тебе. Вважай мене психом чи ще кимось. Проте,дай мені ще один шанс. Я тобі обіцяю виправитися,а якщо ні..то відпущу..

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍