Джон Едмунд Гарднер - Помста професора Моріарті

Тільки-но Гаррі вийшов з кабінету, Моріарті ще раз подивився на видатну підробку, викликав Вільяма Джекобса й, передавши йому багажну квитанцію, звелів поїхати з кимось на вокзал Вікторія, забрати скриню, вивезти критим екіпажем і втопити в болоті, щоб Лаброз ніколи більше не побачив денного світла.

Пізнього вечора, поки Селлі навчала Карлотту гарних манер, професор вправлявся у зніманні верхньої карти з колоди. Хоча він уже досяг у цьому мистецтві чималих успіхів, але вважав, що така забавка допомагає йому зосереджуватись. Інтуїція підказувала Моріарті: друга акція, спрямована проти Гризомбра, закінчиться так само вдало. Хіба що комусь там спаде на думку віддати Джоконду на профілактику. Або сам Гризомбр, той маленький французик, вирішить зробити свою копію. Хоча навряд чи йому пощастить знайти такого здібного копіювальника. © http://kompas.co.ua

Сидячи на світлі каміна, Прикрутивши ґноти олійних ламп, професор спритно ховав у долоні чирвову даму, тасував карти так, щоб вона була внизу, тоді так само спритно підміняв її піковою дамою. Раптом сяйнула і неабияк потішила його дотепна думка: «У картах — підміна одної дами іншою, в задумі — підміна одної жінки іншою, і щоб не було помітно». Він аж засміявся вголос, і тіні на стінах, здавалося, затанцювали під лиховісну музику його сміху.

Подумалося також, що завтра треба придбати фотообладнання. Найкраще — в ательє-салоні на Риджент-стріт; фірму засновано під протегуванням її величності, і там дають безкоштовні уроки з фотографування. Цим закінчиться другий етап плану повалення Гризомбра.

Лише в середині дня першого грудня Кроу нарешті одержав телеграму від Шерлока Холмса, якою той запрошував його до себе, на Бейкер-стріт, о четвертій.

— Вибачте, що вам довелося довго чекати відповіді на вашу записку, — заговорив великий детектив, ледве Кроу всівся біля каміна. — В той день, коли принесли вашу записку, я був відсутній. Завжди так — то суцільне байдикування, а потім раптом цікава справа. Ми з Ватсоном їздили в суботу до Суссексу на суд над вампіром… — Він засміявся. — Над мерзенним молодим вампіром.

Утримуючись від власних висновків, Кроу розповів Холмсові про пограбування на Корнгіллі, про дивні події в Едмонтоні та вбивство Боултона.

— Безперечно, за всім цим стоїть Моріарті. — Холмс, хвилюючись, ходив по кімнаті. — Останнім часом я чимраз частіше відчуваю руку цього лиходія. Я не помилюсь, коли скажу, що за ці кілька тижнів помітно зросла кількість карних злочинів?

Кроу не став заперечувати: почастішали вуличні крадіжки, пограбування магазинів, і в той же час через руки банкірів та торгівців вочевидь почало проходити більше фальшивих документів.

— Немає сумніву, він повернувся. — Холмс і далі міряв кроками кімнату. — Крім того, я певен, тут замішаний і наш німецький друг Вільгельм Шляйфштайн. Ви вже дійшли якогось висновку?

Кроу виклав свою версію, за якою професор був причетний до низки інтриг та кривавих злочинів.

— Я й сам не сказав би краще, — кивнув головою Холмс. — Закладаюся: попереду нас чекає багато несподіванок. Пильнуйтеся, Кроу, не виключено, що Моріарті й вас тримає під прицілом.

— І ви теж, Холмсе, будьте обережні, особливо якщо він відчує, що ми з вами працюємо в парі.

— Ви про це нікому не казали? — насторожився Холмс.

— Жодній живій душі.

— Добре. Я сам дуже старанно приховую нашу співпрацю. Подумати тільки, навіть добряга Ватсон досі вважає, ніби Моріарті загинув.

— Так чи так, а я маю таке враження, що професор підглядає в кожну шпаринку наших домівок.

— У нього добре налагоджена система інформації, — подумавши хвилину, виснував Холмс. — Але я також маю свої джерела. І сповнений рішучості притягти його до відповідальності: за допомогою вашої шановної установи, Кроу.

Надходило Різдво. Члени «сім'ї» Моріарті, крім постійної данини, яку сплачували за підтримку й захист, почали засвідчувати свою вірність і пошану святковими подарунками.

Бертрам Джекобс, який у відсутність Ембера верховодив над жебраками, приніс найкоштовніший, надзвичайно важливий для професора подарунок — новину, що Кроу не завжди живе в злагоді з дружиною і в їхньому домі на Кінг-стріт не зовсім спокійно. Роздумуючи, як підібратися до шотландця, Моріарті знав, що в Кроу це чи не єдине вразливе місце, отож негайно послав по Селлі Годжес.

Селлі була не в гуморі, хоча й не через чорноволосу Карлотту. Мала міркування, якими ще не була готова поділитися з професором.

— О Боже, Джеймсе, нова пристрасть!.. То карти, то піаніно, а тепер це! — вигукнула вона, зайшовши до кабінету й побачивши, що професор, накривши голову чорною полотниною, зігнувся над триногою фотокамери.

— Це, моя люба, засіб для досягнення мети. У фотографії, образно кажучи, клацнути затвором — те ж саме, що спустити пружину пастки. Але зараз я хочу говорити про жінок, точніше, про одну жінку.

— Подряпала тигриця? — Брови Селлі підскочили вгору.

— Тигриця тут ні до чого. Прошу запам'ятати, що вона, як і камера, — лише засіб, спокуса, приманка.

— Дивись сам не впіймайся на її медову приманку. Сьогодні вночі ти її ощасливив?

— А коли й так?

— Жіноча інтуїція підказує мені, що вона спить з тобою кожного разу, коли мене немає.

— Хай твоя жіноча інтуїція займеться іншою проблемою, — розсміявся Моріарті. — Нашою дівчиною в домі Кроу.

— Лотті?

— Якщо її так звати, значить Лотті.

— Так. Я виконала вказівку Бертрама Джекобса перед вашим поверненням до Англії.

— Треба замінити Лотті іншою, зовсім протилежної вдачі.

— Карлотта підійшла б. Ти не проти?

— Карлотта — холодна, — посміхнувся Моріарті. — Треба, щоб дівчина була вправна, зваблива й зуміла розворушити Кроу.

— Я розумію, Джеймсе, але може вийти осічка. Ведика Сильвія — не дурна, хоча й легковажна.

— Як мені відомо, велику Сильвію дуже турбує її місце в суспільстві. Поставте її перед фактом — улеслива дівчина, з гарними манерами. А господареві вона покаже красиві колінця. Примхи дружини його втомили. Треба замінити Лотті ще до Різдва. Ризик