Ллойд К. Дуґлас - Прекрасна одержимість

вирішив, що обов’язково влаштую подібний експеримент. Перш ніж лягти в ліжко, я спробував спроєктувати свої думки до якогось далекого духовного джерела, але не відчув жодної реакції. Вранці я вирішив, що став жертвою вкрай обурливого обману якогось ексцентрика і скривився, побачивши своє відображення в туалетному дзеркалі. Ніхто, крім мрійника не міг би робити ці речі з хоча б якоюсь надією на успіх, а я, своєю освітою й темпераментом був матеріялістом, і на додаток дуже холодним. Однак цілий той день я тихо й безугавно шукав придатний клінічний матеріял, який міг би використати в експерименті з динамічного розширення особистости. Однак найдивнішою рисою мого настрою був факт, що сила, яку я так досить незграбно почав намацувати – за наполягання Рандольфа – була не лише прагненням здобути визнання чи задовольнити власне марнославство… Уперше мій фах видавався мені не засобом самозахисту, а способом звільнити себе!

Біля дверей Рандольф наостанок застеріг мене: "Будьте обережні, взявшись за цю справу! Мені не відомо, якої шкоди завдає ця енергія, коли її використати неправильно… Я не маю жодного уявлення, які страшні речі могли трапитися з галилеянином, що обернув каміння на хліб!.. Але я попереджаю вас!.. Якщо ви спробуєте таким способом нагріти собі руки, то варто добре подумати… Я не певен, але гадаю, що з цими речами гратися вкрай небезпечно!

Далі я викладу свій подальший досвід, для того щоб якнайбільше допомогти тому, хто виявить досить допитливости і перекладе цей журнал. Переконаний, що досить добре пояснив, чому вибрав цей метод, передаючи свої знання. Якби я наважився повідомити про свої експерименти, то заплатив би репутацією психічно здорової людини. Я не маю жодного приятеля, якому міг би розповісти про це без неприємної силуваности. Цю таємницю було важко оберігати. І так само важко, знаю я тепер, звіряти її – навіть усвідомлюючи, що ці слова навряд чи хтось прочитає за мого життя. Мені не до вподоби думка, що мене вважатимуть дурнем – мертвим чи живим.

Ви – хай ким би ви були – можете відчути потяг читати далі; можливо, ви особисто захочете влаштувати експеримент; або вам просто цікаво. Я хочу спитати – хай якою нерозумною може видатися ця послуга – чи не могли б ви спинитися в цю мить, якщо посміхаєтеся?… Бачите, дещо з того досвіду має для мене вкрай велике емоційне значення.

Не думаю, що мені захочеться бачити, як глузують з мене. Якщо ця річ досі анітрохи не зачепила вас, відкладіть її, будь ласка, і віднині не згадуйте про неї. Але якщо ви серйозно бажаєте іти далі, дозвольте мені порадити вам, як порадив мені Рандольф, що будете мати справу з речами, які перебувають під високою напругою! Торкнувшись одного разу, ви ніколи не зможете забути їх … Якщо ви маєте темперамент, що змушує вас потурати собі задля власного щастя і почуваєтеся досить упевнено в роботі – а безліч невимовно цінних людей створені такими і не можуть себе змінити так само, як високий чоловік не здатен зробитися нижчим – облиште це і йдіть своєю дорогою! … Бо все те, що ви вважали своєю власністю, доведеться віддати в заставу, жертвуючи часом, який в иншому разі могли б використати для себе. Ця річ коштує дуже дорого… Вона привела до хреста чоловіка, що відкрив її, коли йому було тридцять три!

* * *

Молодий Меррік відштовхнув папери і повільно повернувся обличчям до Ненсі, але їхні очі не зустрілися. Вони відчували дивну ніяковість у присутності одне одного і багато хвилин сиділи мовчки. … Боббі заговорив.

– "у неволі" – сказав він. – Вирушивши в цю путь, ви опинитеся в неволі! Гадсон тримає мене в неволі, відколи помер!.. Мабуть, його би втішило це.

Ненсі устала і оперлася своїми вправними руками йому на плечі.

– Це доречне місце для перерви, ти не гадаєш?

Він погодився. Можливо, вони могли б завтра сісти разом на годину чи дві. Він майже пообіцяв дідові, що прийде на вечерю. Том Мастерсон також говорив, що прийде.

– Ви хочете узяти книжку з собою?

– Я не гірша від тебе!

– Орел!

Він ляснув монетою по зап’ястку.

– Вибачте, Ненсі… Я принесу її завтра.

IX

– Grandpère, – промовив Боббі, повільно обертаючи ніжку свого келиха. – Я хотів би, щоб ви розповіли Томові про те, як ви з містером Андерсоном різали свиней в Сільському клубі.

Бесіда чимраз далі поважніла. Мастерсон, будучи в доброму гуморі, мав дуже дражливу схильність до повчальности. Усе це було досить мудро, повчально, цікаво – але надто догматично як для настрою, що мав би панувати на вечері з нагоди Дня подяки.

Добряче покружлявши, вони дійшли до проблеми привілейованого стану в Америці; Мастерсон провадив екскурсію, показуючи найцікавіші факти, які заслуговували уваги на цьому шляху. Боббі прагнув змінити тему. Старий Ніколас мав деякі переконання з цього приводу. Мабуть, він не висловлюватиме їх так само палко, як вірить у них; але Мастерсона не слід заохочувати до надміру сентиментів, яких не поділяє привітний господар оселі.

Чому не має існувати гулящого класу? Нероб – якщо вам більше до вподоби це слово? Це, напевно, єдиний знак, який свідчить, що Америка сягнула більшої зрілости, хоча б на йоту, в кількох обмежених царинах. Чи не є наша новітня демократія небезпечною? Референдум – сміх та й годі! Що знає пересічний виборець? Кожен народ, що досяг величі, досягнув окремости завдяки проводу малих соціяльних та інтелектуальних меншин!