Kara Star - Світ моїх фантазій, Kara Star

В темноті я бачила проблиски червоного світла, відчувала тепло, що йшло від мене, воно ставало все більшим, виходячи за рамки. Жар почав обпікати мене, крики ехом віддавали у барабанні перетинки. Я згорала, згорала від свого же тепла. Біль минула коли я розплющила очі, і побачила, що я в повітрі. Не на льоду, а в повітрі. Повернувши голову я побачила, що за спиною в мене крила: червоні, палаючі, наче я Фенікс.

Одним розмахом я знесла залізні двері і стіни, що не пропускали холод морозильної камери назовні.

— Дякую, Вищі Сили, за допомогу. 

Взлетівши на гору, я відчула, що вони вже добралися до Анто. Інтуїція не підвела коли намалювала в голові мені шлях. Приземлившись перед обличчям Лорін, я прийняла свій ранній облік. 

— Якого дідька? — Лорі ошарашила моє поява. 

— Хто ти, мать твою? — Страйка обійняв ступор.

Я без лишніх розмов, глянула на прив'язаного до стільчика Анто, що знаходився на середині величезної піктограми, обгорнутої свічками. Повільно повернувши голову до лицемірів, із нестерпною злістю в очах, яку я ледь стримую, я все ж запитала.

— Пам'ятаєте, що я говорила про третє попередження?

Страйк вирішив, що він безсмертний і посмів торкнутися кулаком моєї щоки. Виплюнувши кров із рота, я замахнулася у відповідь так, що той палаючи, полетів угору.

Я поглянула на руку, вона горіла вогнем, я не відчувала болі, але відчувала прилив сили. Мої думки потривожив Страйк, що залишками впав на місце звідки й почав свій політ. 

Лоріна закричала, вже збираючись втекти, але моя рука схопила її за волосся, яке зразу ж загорілось. Вона повинна заплатити за вчинок по особливому, тому мої зубки дозволили собі трішки розважитись із її шиєю. 

Добре хочаб, що Анто на бачить цього видовища, адже із самого початку був повернутий до нас спиною.

Пауел отримав вогняний удар в обличчя і з криками, потихеньку засипав вічним сном. 

Я кинулась до Анто, палаючими руками спалила мотузки, що не дозволяли йому вдихнути на повні груди і привела до тями. Із його обідчиків залишився лиш попіл. 

— В тебе кров з рота йде. — він торкнувся великим пальцем моєї губи. 

— Не смертельно. — я посміхнулась, через що кров полилася сильніше. 

Анто, мабуть, надихавшись свічок, не тямлячи, накрив своїми губами мої. Жар прокинувся всередині душі, і з неї у воздух почали вимальовуватися вогняні візерунки, що крутились навколо нас. Не ті, що обпікають, а ті, що дивують своєю красотою. 

— То все таки любиш? — посміхнувся Анто.

Я відповіла на питання його же питанням. Відповідь була відчутна новою порцією поцілунку. 

Обійнявши його міцніше будь-якого щастя на Землі, ми взлетіли в небо.

Сонячний день. Ми зустрілися з Анто й направляємося до компанії його друзів. 

— Зараз би сіжечку. — запропонував Анто, — може попросиш? — і знову його мила посмішка. 

— А коли ти розплачуватися будеш за все, що я для тебе роблю?

— Я ж тобі купляю пиво, їсти. 

— І то правда, а шкода. Міг би одружитися на мені.

Його мовчання говорило саме за себе, він задумався.

Я побачила напроти підвипившого мужчину, що курив. Організм захотів відчути никотин і я спинила його.

— Привіт. А можна будьласка у вас попросити дві сигарети?

— Може тобі не треба того, красуню?

— Та ні, треба.

— Треба? Ну то бери. — він простягнув відкриту пачку.

Подякувавши, я ледве дістала ті дві нещасних никотинові палички, відчуваючи як очі мужчини пристально розглядають мене.

— Анто, — я догнала хлопця, — мене тільки що згвалтували поглядом.

— Він досихпір дивиться на тебе.

— О Боже. Ти б мене захистив, якщо що?

— Це від тебе треба захищатись.

Я розсміялася і схопила його руку, схрестивши наші пальці в одне ціле.

~ THE END ~