Лія Тан - Подвійні паралелі , Лія Тан

— Хто ти? — питає мене грубий хрипкий бас.

Та маг махає рукою, і забороняє мені більше говорити, за мене відповідає султан.

— Це — Цвітана. Вона журналістка, яка послухала мене, і пішла за мною сюди, аби врятувати тебе. А ти мені потрібен аби врятувати золото, на яке оцей старець, — вказує рукою на мага Махмед. — Наклав закляття, а зняти не може. Ти ж шукав золото Махмеда IV, то я і є той самий Махмед.

— Цвітано, то правда? — чую грубий голос Оксена.

— Правда! — запевняю і звертаюся до чоловіка якого не бачу. — Оксене, прошу послухай султана. Я дуже хочу у свій час.

Чую шумне зітхання, і невдоволений голос Оксена.

— Гаразд, Махмеде IV, я готовий до співпраці, розв’язуй мене і кажи, що треба робити.

— Отак би відразу, — хмуриться султан.

Я ще чую як чоловіки йдуть, а далі бачу як маг щось шепоче, і дмухає на мене якимось димом. Вдихнувши який, я одразу провалююся у сон.