Айрін Сторі Irene Story - Лялька, Айрін Сторі Irene Story

Сім’я Марчена жила в ошатному будинку. Усюди були розставлені якісь дрібнички. На стінах висіли картини з зображенням морських пейзажів та ландшафтів. Подекуди на стінах чи на полицях висіли та стояли в рамках фотографії. Усюди була дівчина, чи то з батьками, чи то одна. Елена здогадалась, що це була Олівія. Але ніде не було Альдо. Наче він і не був їхньою дитиною, сином. Наче це він помер багато років тому. Елені дивно було це бачити. Вона намагалась зрозуміти, що відбувається в цій родині. Чому Альдо в них персона нон ґрата?

- Проходьте. Друзі Альдо – наші друзі.

Це звучало дивно і неприродньо. По Альдо було видно, що це- поведінка на публіку від його батька.

- Сеньйоре Марчена, ми не зовсім друзі Альдо. Ми приїхали поговорити з Вами та Вашою дружиною. Де ми можемо це зробити?

На секунду батько подивився з осудом на Альдо, але потім розвернувся до Елени та інших з посмішкою на вустах.

- Так, звісно. Проходьте на терасу. Там є дивани. Я зараз приведу Сандру.

Всі четверо пішли на терасу. Альдо знав куди йти і вів за собою решту.

- Альдо, чому тут немає твоїх фото?

- Елено, захочеш, я тобі потім розкажу. Але не тут і не зараз.

Вона бачила, що Альдо ніби покрився льодом, не дивлячись на те, що на дворі була спека. Його рухи стали різкими та напруженими. Він не був схожий на того Альдо, який загравав до неї у відділку чи насміхався над Федеріко. Він змінився, як тільки вони переступили поріг будинку його батьків. Це було видно не тільки по рухах чи чути по звуку його голосу. Його очі були пусті. А після того, як його батько кинув на нього не найлегший погляд, його плечі піднялись, а його постава згорбилась. Тому Елена вирішила поки не акцентувати на цьому увагу.

Через декілька хвилин на терасу зайшли батьки Альдо. На той момент прибулі вже розмістились на дивані на протилежній стороні від двох крісел. Підсвідомо вони залишили ці місця для сеньйора та сеньйори Марчена. Вони розмістились там. Сандра дивилась на природу, розлогі дерева, які було видно з тераси. На гостей вона ніби не звертала уваги. Для неї їх не існувало. В якийсь момент Елена зрозуміла, що автоматично почала вишукувати в ній ознаки якогось психологічного захворювання. Сандра виглядала доглянуто. Зачіска, одяг, взуття, манікюр – все було акуратним. То ж ознак, які видно неозброєним оком, не було. Але Елену дуже турбувало те, що Сандра якось наче випадала з реальності, наглухо закриваючись від усіх навколо.

- То ж «не друзі» Альдо, для чого ви тут?

Очі батька Альдо, які здались Елені спочатку добрими з відкритим поглядом, зараз мали стільки холоду в собі, сталі та не обіцяли нічого хорошого. За час роботи прокурором Елена бачила не раз схожий погляд людей, які намагались подавити її своїм авторитетом, своїм досвідом та навіть таким поглядом. Тому Елена не збиралась підігравати сеньйору Марчена та поводити себе, як маленька дівчинка. Нехай думає про неї все, що завгодно. Але вона і тільки вона керує ситуацією. І сьогодні вона мала на меті використати цю поїздку та розмову максимально.

- Я головний прокурор Мадриду, Елена Рівера. Разом зі мною мої колеги Каталіна Боє, психолог-аналітик, та Ернесто Гомес, криміналіст. Зараз ми працюємо над одним розслідуванням, яке ймовірно пов’язане з вбивством Вашої доньки Олівії.

Елена спеціально сказала, що Олівію вбили, а не стався нещасний випадок. Вона хотіла, щоб батьки почали усвідомлювати реальність. Це було жорстоко, але це було необхідно.

- Альдо, ти кого сюди привів?

На диво, мати Альдо вирішила заговорити. Було неочікувано вперше почувши її голос, почути саме такий тон та одразу купу негативу в бік Альдо.

- І чому ця говорить, що Олівію вбили? Це брехня!

- Мамо, будь ласка…

- Ні. Проведи своїх знайомих, а потім ми поговоримо. Ти досі не вмієш знаходити собі гарне оточення.

- Сандро…

- Ти чув, що вона сказала?! Вбивство!

- Заспокойся! Ти чула, що вона ще сказала? Вона головний прокурор Мадриду, столиці Іспанії. Тому зараз ти стулиш пельку і будеш сидіти тихо. Навіть не намагайся зіпсувати все, що я робив весь час.

Було важко дивитись зараз на Альдо. Він сидів, низько склонивши голову та закривши її руками. Елені було прикро, і вона почала відчувати злість на батьків Альдо.

- Сеньйоре Марчена, нам потрібен детальний опис тих подій, які передували та відбувались під час загибелі Вашої доньки. Всі люди, які були в той час в Вашому та в її житті. Все, що могло тоді Вам здатись дивним, або Ви не звернули на це уваги. А особливо нас цікавить постать певного Матіаса, який був хлопцем Олівії. Та нам необхідний Ваш дозвіл, аби провести обшук колишньої кімнати Олівії. Звісно, у нас є дозвіл, але хотілося б, щоб це було добровільно та Ви разом з дружиною не перешкоджали слідчим діям.