Хелена Власенко - Довга дорога до тебе (ч.3), Хелена Власенко

Глава 15

 Тиждень почався для Дани в хорошому настрої та позитивному налаштуванні. В неділю, як і планувалося, приїхали батьки з Даринкою. Дана змогла набратися затишку з цього моменту, бо ж неважливо скільки тобі років, але якщо з батьками хороші стосунки, то вони своєю присутністю завжди даватимуть відчуття захищеності і спокою. Даруватимуть відчуття, які вертають в дитинство, де твоє життя крутиться навколо цих людей і завжди можна прийти до них за підтримкою. Тепер же, в силу обставин, ця опція була недоступна, але чому б не обдурити мозок, просто віддаючись потоку відчуттів, які сама свідомість, мабуть, і підкидала, як рятівний круг посеред переживань і безладу, що творився в душі.

 Тато наступного дня вернувся додому, а мама залишилась ще на весь тиждень в Дани. Потрібно було допомогти їй з підготовкою до садка, зокрема з проходженням медогляду. Мамина присутність і розмови про все і ні про що, її врівноважений характер діяли благотворно і були зараз як ніколи доречні. 

 Стосунки з Яном поволі переростали в проблему, в нездорову залежність. Вона кожен раз говорила собі, що ще трохи і припинить, розірве свою одержимість і кожного разу зазнавала невдачі. Кожне її тверде налаштування і непохитне прагнення ігнорувати його, не реагувати на нього розбивалося на друзки варто було побачити його, почути його голос, відчути його запах, його дотик. Дана злилася на своє безсилля і слабкість. Їхня похіть виходила з-під контролю. Між ними завжди був сильний сексуальний потяг, але ж не до такого рівня.

 "Тоді між вами не було руйнівної ненависті, - резонно шепотів внутрішній голос. - А тепер, тільки коли він в тобі, тимчасово забувається минуле і ви знову стаєте одним цілим".

 

 У вівторок, під кінець робочого дня, на вулиці розійшовся неслабенький такий дощик. Дана подзвонила мамі, що трошки спізниться - не хотілось вибігати на вулицю під зливу. З кабінету Яна вийшов Богдан і, в облюбованій з недавніх пір манері, всівся на край Даниного столу, щоб весело потеревенити з дамами. До свого кабінету не поспішав. Очевидно, спілкування з шефом виснажувало і хотілося відновити моральні сили та позитивний настрій в легкій жартівливій перепалці, або ж причина була більш прозаїчною - він просто любив поплескати язиком. Дана схилялася до останньої думки. Не виглядав він пригніченим, виходячи з кабінету Яна.

 Вона, в свою чергу, полюбила моменти, коли Богдан затримувався отак в них. Дана щиро потішалася над їх з Мартою дружньою перебранкою і навіть сама приноровилася до такого типу взаємодії з їх фінансовим аналітиком. Вони, бувало, з Мартою доводили його до "істерики". Він не міг дати ради з двома дівчатами з гострими язиками і просто піднімав долоні вгору, здаючись і благаючи про помилування. Наступного разу знову затримувався в них і історія повторювалася.

 Ось і сьогодні дівчата сміялися з чергової розповіді Богдана, про те, як його недавно "використала" чергова пасія. Він довго добивався одну неприступну даму. Коли справа нарешті дійшла до ліжка і він самозакохано зрадів своєму шарму та звабницьким вмінням, виявилося, що вона в дорогій і красивій нижній білизні.

 - І що мені тепер думати? - вдавано журився Богдан.

 - Та що тут думати, - з добродушною насмішкою мотнула головою Марта, - розвели тебе, як молодого.

 - Буду тепер ночами лити сльози в подушку, - в тон їй відповів Богдан.

 - Навіть не уявляю, як ти це переживеш. Без допомоги психолога тут не обійтись, - дразнила його далі Марта.

 - Ти ж усе вигадав? - сміялась Дана, вислуховуючи історію і подальші його "люб'язності" з колегою.

 - Ну хто ж вам повідає, - розвів руками чоловік, - доведеться вірити мені на слово.

 - Тобі повірити - саму себе надурити, - закотила очі Марта.

 З кабінету вийшов Ян. Веселість вмить впала до критично-мінімального рівня. 

 Чи може так було тільки у випадку Дани?

 - Богдане, я що, упустив момент, коли твій кабінет перемістився на стіл моєї асистентки? - сказав холодно і злегка роздратовано, підходячи до Марти з якимось робочим питанням.

 - Володимирович, та чого ти? - дружелюбно почав Богдан, злазячи зі столу. - В нас хвилинка позитиву і розумова розминка.

 - То мені доплачувати своїм асистенткам за підробіток аніматорами?

 - Знаєш, тобі, мабуть, теж не завадить розслабитись. Є в мене одна знайома, що розуміється на фантастичній білизні, - Богдан не звертав уваги на сарказм шефа.

 Дівчата мимоволі засміялися, пригадавши недавню розповідь про ту саму підступну даму.

 - Якщо мене раптом розіб'є кретинізм, то можливо тоді спитаю твоєї поради стосовно жінок, - в тому ж тоні, що і попередньо, відповів Ян, - а тепер хотів би просто отримувати потрібні звіти вчасно.

 - Ну годі, - зітхнула, не витримавши напруги, Марта. - Скажіть краще, чи хтось підвезе мене додому? Я не налаштована мокнути.

 На її прохання зголосилися двоє. Вона ж по доброті душевній поділилася однією можливістю дістатися дому сухою з Даною. Після побіжного обговорення кому, куди і як зручніше, останній виходило їхати з Яном. Тож, випереджаючи остаточні рішення, Дана поспішила напроситися до їх фінансового аналітика, мотивуючи своє прохання бажанням ще послухати його цікавих історій. Вона швидко зібралася, щоб, бува, щось не помінялося, зловила на собі короткий, розлючений Янів погляд, на що поспішно відвернулася, і пішла за своїм сьогоднішнім водієм, полегшено зітхнувши. Вона не могла не похвалити себе за те, як легко вдалося уникнути ризикованої поїздки з Яном і не піти на повідку своїх внутрішніх поривів. Навіть закралась обнадійлива думка про можливий початок зцілення.

 Смішна... Смішна в своїй наївності Дана.

 Наступного дня вона займалась запланованим заздалегідь медоглядом Даринки. На щастя з нею була мама і вдалося відносно швидко пройти потрібних лікарів, залишаючи її, при потребі, в довгих чергах. Вони з Даринкою за той час бігли до інших спеціалістів. На завтра теж зосталися деякі незначні справи, як от забрати потрібну довідку в сімейного, але мама запевнила, що сама дасть ради.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍