Хелена Власенко - Довга дорога до тебе. Лагідна ненависть (3), Хелена Власенко

Енергія не виникає з нічого і не зникає в нікуди, а може лише перетворюватись з однієї форми на іншу. То що стається з коханням після жахливої зради? Воно стає ненавистю. Куди ж дівається пристрасть? Вона перетворюється в одержиму залежність... ...Дана прослідкувала за поглядом і, побачивши, що його увазі явно представлена її повна нагота під благим халатиком, різко підняла очі. Його погляд вмить зробився дуже небезпечним, хижацьким, чорним. Її паралізувало, мов слабку жертву. Вона не могла підняти руку, щоб хоч заправити на собі халат. Грудна клітка, здавалося, зараз проламається від поверхневого, рваного дихання. Похіть жахливої, нестримної сили скувала тіло. Її тіло. Його тіло. - Іди геть, - слабо видихнула вона. *Попередня частина: "Довга дорога до тебе. Дурман кохання"

Глава 1

 Маленька, неймовірно чарівна дівчинка років чотирьох з допитливо розплющеними карими оченятами та м'якими темно-русими кучериками довкола миловидного личка сиділа в мами на колінах і вже цілу хвилину уважно дивилася на квадратик з різнокольорових папірців, що стояв на столі перед нею, тільки ручкою подати. Зараз в цілому білому світі не існувало нічого цікавішого, ніж бажання спробувати на дотик цю цікавенну забавку. Та вона ніяк не могла пересилити себе і взяти чужу - не її річ, - бо ж мама, яка зараз розмовляє з тьотею в білому халаті (Даринка дуже не любила її і боялася, бо та постійно холодні палички до рота запихала) може пожурити. Дівчатко зараз стояло перед найважчим наразі в своєму житті вибором: зробити те, чого неймовірно хочеться чи почути мамине: "Даринко, зайчику, це не твоя річ. Потрібно спочатку спитати дозволу, щоб взяти". Чого це вона повинна питати дозволу було незрозуміло і дівчинка з впертості не хотіла цього робити. Тому доводилося мучитися між бажанням отримати щось і небажанням запитувати дозволу.

 Раптом тьотя в білому халаті потягнулась до омріяного квадратика, взяла його і, посміхаючись, простягнула щасливій Даринці, з якої мама в ту ж хвилину витягла слова подяки.

 - Тобто, щоб припинилися ці алергічні прояви і частий ларингіт нам потрібно переїхати? - Дана важко зітхнула від зовсім безрадісної перспективи, що накльовувалася.

 Найменше, чого зараз хотілося, так це переїздити з такої, хоч і маленької, але комфортної і, головне, дешевої квартири. Дорожчу Дана собі поки не могла дозволити, але вибору в неї не лишалося - здоров'я донечки першочергова і безкомпромісна тема.

 - Так, я наполегливо вам раджу переїхати і якнайшвидше. Грибок в квартирі це дуже небезпечна річ не тільки для дитини, а і для вас.

 - Розумію, - знову важко видихнула Дана, встаючи з крісла. - Дякую, Мирославо Іванівно. Буду шукати інше житло. 

 Ще після пари рекомендацій щодо Даринки, молода жінка розпрощалася з лікаркою. Часу в запасі багато не залишилось. Дана поспіхом відвезла донечку в садок і одразу на роботу. Благо всі локації не надто далеко знаходились одна від іншої, тому змогла справитись достатньо швидко.

 Дана вся захекана прибігла на роботу, швидко переоділася в уніформу і пішла до стійки реєстрації.

 - Привіт. Ти де пропала? - почула Дана, варто було всістися за своє робоче місце.

 Вона підняла голову до Каті, яка появилася зі сторони ресторану і усміхнена прямувала до неї.

 - Вибач, - жалісно скривила брови Дана. - Я ходила з Даринкою на прийом до лікарки. Думала справлюся вчасно, але ми затрималися в черзі. Як завжди невідкладні пацієнти з високою температурою об'явилися. Потрібно було подзвонити, попередити, але я забігалась і забула.

 - Та, дурниця. Не переймайся, - махнула рукою подруга і сперлася на стійку реєстрації, схилившись до Дани. - У вас знову ларингіт?

 - Алергія, - простогнала Дана. - І нам в пришвидшеному порядку потрібно переїздити. Цього мені зараз бракувало. Ти ж знаєш теперішні ціни оренди житла.

 - А до чого тут переїзд? Де алергія, а де квартира? - не могла второпати логіку Катя.

 - Грибок. Вся справа в ньому.

 - Оу. Зрозуміло, - співчутливо видихнула подруга.

 - Очевидно, так мене доля підганяє до наполегливішого пошуку нової роботи, - досадно стисла губи Дана. - Я навіть не знаю, що мені зараз робити. Нову квартиру з нормальними умовами я собі поки не можу дозволити; з роботою наразі теж безуспішно все. Вчора вкотре трапилась якась сумнівна фірма з сумнівною імовірністю стабільної і вчасної заробітної плати. Я так і до істерики зараз дійду.

 - Отже, так, - Катя випросталась і гучно ляснула випрямленими долонями по плоскій поверхні перед собою. - Зараз, поки не знайшла нової квартири, переїдеш знову до нас з Кирилом. Одна кімната і так пустує. Прихистимо вас, а коли все налагодиться і знайдеш підходящий варіант - переїдете.

 Дана невпевнено-недовірливо подивилася на подругу: 

 - Тобі ж стільки незручностей добавимо?

 - Дурниці, - відмахнулася Катя. - Я вже давно мрію чути дитячий сміх в квартирі, то ви цю мрію і здійсните.

 - Кать... - співчуливо видихнула Дана.

 - Не говори нічого, - подруга спинила потік жаласті. - Отже, збирай речі, а ми з Кирилом допоможемо з переїздом.

 - Дякую, Кать. Ти неймовірно сильно мене виручаєш, - Дана стисла губи у вдячній посмішці.

 - Ну гаразд. З цим вирішили, а зараз мені треба бігти, - подруга глипнула на годинник. - Свекруха навідалась в гості. Тож доводиться робити вигляд гостинної невістки.

 - Я думала у вас хороші стосунки? - здивовано скинула брову Дана.

 - Та це я так жартую. Не бери в голову, - посміхнулась Катя. - А ти ще кудись збираєшся на співбесіду найближчим часом?

 - Завтра і дуже важливу, - Дана схвильовано округлила очі. - Фірма велика і я б хотіла туди втрапити. Зарплатня найбільша серед всіх варіантів, що мені траплялись, але і конкуренція, думаю, відповідна за таких умов.

 - Ну не скажи. Тобі теж є що їм запропонувати, - добродушно хмикнула Катя. - Так що більше впевненості, вище ніс, чарівна посмішка і все в тебе вийде.

 - Ага, це єдине, що зарадить на співбесіді, - в Дани вирвався нервовий смішок. - Біжи вже, а то заставляєш свекруху чекати.

 - Ой, справді, - стрепенулась Катя. - Заговорила ти мене. Добре тоді. Збирай речі і ми чекаємо на тебе з Даринкою.

 - Обов'язково. І ще раз дякую.

 Катя весело кивнула бровами і пішла до комірчини, щоб зняти уніформу та переодітись в свій одяг. Дана, з полегшенням на душі, провела її вдячним поглядом. Пропозиція подруги зараз дуже доречна і буквально рятівне коло.

 Дана вже місяців два ходить періодично на співбесіди, але поки що безрезультатно - з різних на то причин. Їй подобалась робота в готелі, але прийшов час для змін. Потрібен більший заробіток, щоб дати їм з донькою краще життя. Вона навіть не дозволила собі надовго засиджуватися в декретній відпустці, яку провела з батьками в селі. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍