Хелена Власенко - Довга дорога до тебе (ч.3), Хелена Власенко

 Ввечері того ж таки дня Дана сиділа з мамою у вітальні і дивилася по телевізору дуже цікавий фільм "Прибуття". Даринка гралася поряд, періодично задіюючи і їх в своїх іграх. На вулиці вже повністю стемніло, коли на телефон прийшло повідомлення, яке вибило повітря з легень.

 "Зійди на вулицю"

 "Чого це?"

 "Мені піднятися?"

 Останнє повідомлення неслабо так струснуло душевну рівновагу. Найменше, що їй зараз потрібно, так це бачити його в себе на порозі - вдома, де мама і його донька. Дана швидко кинула розсіяне: "Я ненадовго вийду. Співробітниця написала, що чекає на вулиці". Мама хотіла ще щось спитати, але Дани і слід простив.

 Вона вийшла на свіже вечірнє повітря і роззирнулася довкола в пошуку потрібного авто. Віддалік в тіні ледь помітила чорне AUDI і одразу поспішила туди.

 - Чого тобі? - сказала достатньо наблизившись до машини на яку, спершись спиною і склавши руки на грудях, стояв Ян.

 - Що в тебе з Богданом?

 - Ти серйозно?! - здивовано вигукнула Дана. - Ти приїхав сюди і витяг мене посеред ночі на вулицю, щоб спитати ЦЕ?

 - Не тільки. Отже, ти з ним була? Його, як на диво, на робочому місці теж сьогодні не виявилося, - в'їдливо спитав він.

 - Навіть якщо так, - втомлено почала Дана. - Тебе це ніяким боком не стосується.

 - Помиляєшся, - недобре всміхнувся у відповідь. - Мене це стосується вже хоча б тому, що ви обоє мої підлеглі. Я не прихильник службових романів.

 Дана спалахнула праведним гнівом і витріщилася на нього, навіть не вважаючи за потрібне виговорювати йому очевидні речі.

 - Мені дозволяється, - правильно зрозумів її обурення.

 - Ну звісно, - хмикнула у відповідь.

 - Знаєш, мене справді дивує твоя нестриманість і апетити. Як я не помічав цього за тобою раніше. Ти хороша акторка.

 Дану вкотре охопила хвиля злості і обурення, але так зразу і стихла. Вона втомилася від цього безглуздого протистояння. Дана шумно видихнула і, піднявши обличчя до всіяного зорями неба, вимучено заговорила:

 - Нема в мене нічого з Богданом. В нас просто дружньо-робочі стосунки.

 Ян нічого не говорив, а тільки пронизував підозрілим поглядом.

 - Це все? - спитала, вертаючи увагу до нього. - Я можу іти?

 - Не можеш, - Дана вловила в голосі "ті самі" нотки.

 Серце пропустило удар і зрадливе тіло вмить зреагувало занімінням. Вона з завмиранням спостерігала як Ян відштовхнувся від авто і відчинив задні двері.

 - Всередину. Негайно, - скомандував як завжди.

 - Чого ти добиваєшся?

 - Хочу хоча б на сьогодні вибити з твоєї голови думки про інших чоловіків. Мені ще довго чекати?

 - Чому ти взагалі вирішив, що дочекаєшся? Я нікуди не збираюся лізти?

 - І тому ти досі стоїш і сперечаєшся? Ти думаєш, я не чую твого дихання?

 Дана наче зі сторони почула своє справді рване дихання.

 - Я тебе ненавиджу, - тихо простогнала вона, ступаючи крок до нього.

 - Взаємно.

 Це знов було швидко, грубо і примітивно. Дана просунулась пасажирським сидінням в протилежний бік і почала хаотично знімати домашні шорти з білизною. Ян зразу опинився поряд і, зачинивши за собою двері, опустив штани разом з боксерами. Він потягнувся до Дани і, притримуючи за талію, допоміг залізти і опуститися на себе. Вона з готовністю і стогоном полегшення прийняла його в своє тіло.

  Дикий, нестримний, безумний ритм швидко закінчився для Дани двома спустошуючими оргазмами. Вона навіть кілька разів головою об дах вдарилася, було незручно, але в нестямному божевіллі не відчула цього. Ян за нею не встиг. Дана, важко дихаючи, трошки відсторонилася від нього, даючи собі можливість вернутися до дійсності, а йому завершити почате. В якийсь момент вона відчула, як футболка на животі змокріла від його фіналу. Чергове свідчення її порочності, неподоланої залежності і падіння.

 Блаженний дурман від отриманого задоволення вивітрювався, вертаючи обох на грішну землю. Дана злізла з Янових колін і, стримуючи вперті сльози злості на себе, швидко наділа свої речі, які ледь відшукала в салоні авто. Вона відчинила двері і без жодного слова вибігла на вулицю.

 Дана вернулася в квартиру і найперше кинула в прання футболку. Хоча, подумалось згодом, було б краще її спалити. Однаково, дивлячись на неї, зразу згадуватиметься пляма від сперми. Пляма, свідчення її ще непереможеної залежності. Пляма, яка навіть ментальними спогадами буде пекти відчуттям сорому, кожного разу вдіваючи цю річ. Дана вкотре впевнено почала повторювати собі в думках мантру "Це було востаннє і більше не повториться".

 Повторилося.

 Силове поле і невидимий зв'язок, який завжди відчувався між ними, натягувався все сильніше, а це могло означати, що колись мотузки не витримають і порвуться, завдаючи болю можливо не тільки їм. Порвуться, якщо вчасно не послабити їх натяг.

 Першим серйозним дзвіночком, що ситуація виходить з-під будь-якого контролю і перетворюється в проблему, став випадок через кілька днів. 

 Весь час вона ловила на собі його короткі, напружені, похмурі погляди. Він помічав у відповідь її збентежені на собі. Якось перед запланованою нарадою і зустріччю з партнерами, Ян вийшов з кабінету і відправив Марту, щоб та йшла в конференц-зал завершити приготування та вже чекала гостей. Дана зібралася скласти їй компанію, але Ян зупинив її і покликав до себе на кілька хвилин, нібито потрібна допомога з перекладом.

 Дана знала, чому він її покликав. Важкий камінь бажання вмить впав на низ живота і в голову вдарило запаморочення. Вона, мов слухняне ягнятко, пішла в його кабінет - в лігво до свого персонального вовка.

 Варто було опинитися в дверях, як він схопив її за руку, нетерпляче затягнув досередини і зачинив їх. Він розвернув Дану до себе спиною і притис до дверей, хаотично-грубо розстібаючи та опускаючи її штани і так само грубо по тому вриваючись в її тіло.