Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська - Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська

Розділ 37.

На переїзд мені знадобилося не так багато часу і тільки завдяки допомозі Савани.   

  

На наступний ранок сестра подзвонила і сказала, що мама поїхала у справах (читай: масажі, спа процедури, спортзал), а це означало, що в нашому розпорядженні було приблизно пів дня. В принципі, я була далеко не дівчинкою і не боялася власної матері, але як тільки уявляла яку вона могла влаштувати істерику, так відразу згадувала, що мої нерви були й так добряче пошарпані, тому витрачати їх на порожній конфлікт не бачила сенсу.   

  

У нас з сестрою на двох була одна машина, яка технічно належала мені, але із-за постійної роботи, нею частіше користувалася Сава, тому ми вирішили не просити чиєїсь допомоги, а все зробити самі.   

  

На все про все у нас пішло близько п'яти годин, і це якщо враховувати те, що Сава вже з вечора зібрала кілька сумок з моїми речами й частину своїх.  Ніколи б не подумала, що у мене стільки одягу, хоча завжди, відкриваючи шафу, вважала, що мені нічого надягнути. Те ж стосувалося і сестри. Ми виявилися рідкісними лахмітницями, а з вигляду і не скажеш.   

  

В нашу першу поїздку ми забили авто під зав'язку нашим одягом, запихали його так, що нам ніяка аварія не була б страшна, навколо одні "пакети безпеки" з наших речей. У другий заїзд ми взяли все необхідне, що нам могло знадобитися для комфорту. 

  

- Ваза? Серйозно, Сава? - Я округлила очі після того, як сестра вийшла на вулицю тримаючи в одній руці височезну підлогову вазу, а в іншій якусь статуетку, яку я навіть не бачила жодного разу.   

  

- Дві каструлі й сковорідки?! - Таким скептичним поглядом окинула мене сестра.   

  

- В них можна готувати їжу, взагалі-то, - я скривилася, - звичайно, розумію, ти себе таким не обтяжуєш, але навіщо нам ось це? - І я знову подивилася на її "трофеї".   

  

- Тобі, наче, квіти ніхто не дарує...- вона скинула вгору брови, - або ти зібралася їх в раковині зберігати? Ну, а це... - дівчина подивилася на статуетку у формі витягнутого кота, закліпала очима, намагаючись щось придумати, - вночі відбиватися від маніяків. Райончик-то ти вибрала так собі... - І якби тільки вона знала, що на оренду цієї "так собі" квартири буде йти велика частина моєї зарплати, то уявляю яке було б у неї обличчя.  

  

- Значить так, рідна, - обернулася я до сестри, коли ми обидві сіли в машину й останній раз поглянули на будинок, де провели дитинство і молодість, - якщо хочеш жити зі мною, то у мене для тебе буде кілька умов, - я подивилася на Саву, яка в цей момент стискала в руках горщик з фікусом (ну от для чого він їй?!), - тільки попереджаю відразу: якщо щось не подобається, я наполягати не буду, можеш відразу зараз вийти з машини й повернутися під крило до матусі.   

  

Реакція сестри була просто казковою. Такого щирого переляку на її милому личку я вже давно не бачила. Вона старанно замотала головою і кілька хвилин не замовкаючи твердила, що вона була згодна на все, лише б не залишатися жити з мамою.   

 

- По-перше, фінансово обох я нас не потягну, а це означає, що тобі потрібно шукати підробіток, - ще недавно я була проти того, щоб сестра працювала, але зараз у нас не було вибору.  Сестра кивнула, новині не зраділа, але і вибору у неї особливо не було. - По-друге, обов'язки по дому у нас тепер рівні. Прибираємо, перемо і готуємо по черзі, - з кожним моїм словом її мордочка ставала сумніше, - по-третє, я беру на себе витрати по оренді, комуналці й купівлі основних продуктів, але все інше, будь ласкава, купуй собі сама. І, так, на гульки більше гроші не дам.   

  

На цій фразі Сава зовсім знітилася, але слухняно кивнула.   

  

- Я не знала, що ти так мало отримуєш, - з сумом промовила сестра, і погладила фікус за листочок.   

  

- Я достатньо заробляю, - мені раптом стало прикро, - але тягнути двадцятиоднорічну здоровенну бабу на собі більше не буду. Я ж уже сказала, якщо щось не подобається, то ти знаєш, як відкриваються дверцята автомобіля. 

  

- Ні-ні, я на все згодна, - Саванна була хорошою, слухняною дівчинкою, - але я не зможу так швидко знайти роботу, - вона подивилася на мене своїми величезними проникливими очима, - ти мені даси тиждень? Будь ласка...   

 

- Дурненька, звичайно, дам, я не змушую тебе влаштовуватися аби куди, аби тільки сьогодні, - заспокоїла я сестру, - але і чекати не буду довго. А взагалі, поки ти не знайшла роботу, всі обов'язки по дому на тобі, якщо я єдиний в родині добувач, - і я розсміялася, дивлячись на витягнуте від подиву обличчя дівчини.   

  

- А як же мама? - Сава не до кінця розуміла на скільки наша мати егоїстична і думала тільки про себе, тому що я завжди намагалася зробити так, щоб фінансові питання не стосувалися сестри.   

  

- Я їй залишила карту, на яку приходить щомісячний відсоток від вкладу, а це кілька тисяч євро, - я вирішила заспокоїти сестру, - нехай скаже дякую. Звичайні люди, як я, цілодобово працюють у поті чола за такі гроші, ну, а якщо їй виявиться мало, то нехай поверне свій абонемент в спа і спортзал, - на цій фразі ми обидві розсміялися, розуміючи, що такого ніколи не станеться.  

  

Але ми так само розуміли, що сьогодні мамина годівниця зачинилася і тепер їй доведеться чимось жертвувати, щоб жити на задовільному рівні старої світської левиці. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно