Джулія Ромуш - Пастка для Бродського, Джулія Ромуш

Розділ 30

*******************************************************************************

От виродок! Скотина! Ненавиджу! Я, розумієш, наводила марафет, фарбувалася, зачіску робила, в сукні цій тут стою, щоб його!!! А він завалює з якоюсь понурою бабою, і ще обіймає її за талію. Я різко розвертаюся до Аліни, і просто кричу через зуби:  

 - Хто це, блять, така??? - Перелякана Алінка намагається мене відвести в сторону.  

- Чорт, Леся, це баба його... Ну та на голову, яка хвора. Пам'ятаєш, я казала тобі про неї?  

Розвертаюся і дивлюся на них. При тому, що він її обіймає, більше нічого такого я не бачу. Вдивляюся в його обличчя, намагаючись знайти там захват, задоволення, ну повинен же він відчувати якісь емоції до неї? Бачу тільки дратівливість і це мене трішки радує.  

Він вдивляється поглядом на всіх гостей і когось шукає, потім зупиняється на моєму обличчі, бачу відразу теплоту в очах і на обличчі посмішку. Ага, чорта тобі з два, а не реакція, козлина!!! Ох, яка я зла! Різко розвертаюся і вилітаю із залу на вулицю, повз нього проношуся як скажена фурія.

На вулиці стою, вдихаю холодне повітря і намагаюся хоч трохи себе заспокоїти. Мені на руку лягає рука ... Але я знаю це не Вадим. Його я відчуваю ще заздалегідь. Повернувшись я бачу усміхненого Дениса. 

- Привіт, красуня. Чого сумуєш? - Він так щиро мені посміхається.  

- Привіт. Та ось, вийшла трохи повітрям подихати. Як справи? - Я посміхаюся йому у відповідь. 

- Нічого, але могло б бути краще, якби ти з'явилася після наших посиденьок. - Хлопець скромно дивиться на мене. Ох, Дениска, як шкода, але я не можу відповісти тобі взаємністю! 

- Вибач, стільки роботи навалилося... У мене й на сон часу майже не залишалося. - Брешу і не червонію.  

- Розумію, у самого іноді такі дні бувають. Подаруєш мені танець? - Він з такою надією заглядає мені в очі.  

І я погоджуюся. Але якою сукою я себе відчуваю... Хочу викликати ревнощі, провчити Вадима. А Денис усе приймає за чисту монету, і думає, що я ним захоплююся. Коли ми заходимо в зал там грає повільна музика. Бачу Вадима в кутку зали. Він дивиться на мене такими очима повними нерозуміння, і мені вже хочеться вибачитися перед Денисом, але мій погляд падає на руки Вадима і на його руці висне це стерво ... Мене аж трясе від злості! 

Обіймаю Дениску за шию і починаю з ним фліртувати.  

- Ммм, від тебе так смачно пахне. - Муркочу я, трохи нахилившись до його шиї та вдихнувши аромат. Насправді дуже солодкий парфум, я такі не люблю.- Спеціально таким парфумом користуєшся, щоб жінки не забували твій солодкий аромат?  

- Звичайно, крихітко, я б хотів, щоб і ти ним пахнула, — ого, а я, здається, то ягнятко з вовком сплутала... Судячи з того, як його рука поповзла від мого попереку, нижче до дупки... Ось це реакція. Дивлюся на Алінку в натовпі й бачу жах в її очах. Не розумію, що відбувається. І вже за секунду, сильні чоловічі руки тягнуть мене на себе... 
Бачу перелякане обличчя Дениса, і Вадима поруч, який щось жорстко йому гарчить. 

- Ану клешні свої прибрав виродку! Вали до біса звідси! - Дениска різко випаровується. Я боюся підіймати на нього очі, мені страшно. — Поговоримо, дитинко? - Він з таким злим тоном випльовує це, хапає мене за лікоть і кудись тягне. Я бачу очі його стерви — вона просто очманіла від того, що сталося, по-іншому це не назвеш.Вона сопе у дві дірочки, її рот то відкривається, то закривається. Вона стисла келих так сильно в руках, що маленький струмінь крові капає на підлогу. А потім вона переводить погляд на мене і я бачу там гнів, ненависть, жорстокість. Мене аж трохи налякало все це, але я не могла себе утримати та переможно їй посміхнулася.  

Вадим затягує мене в якусь кімнату з більярдним столом, і, запхнувши мене туди, відпускає руку. Я ледве не вдарилася об стіл. Закриває двері на клямку, і різко розвертається до мене.В його очах злість, він мене вб'є, розчавить, як комара кулаком і все...

- Ти, блять, що твориш? - Він вимовляє кожне слово повільно.  

- Я що роблю? А ти не хотів мене посвятити у те, що у тебе баба є??? 

- Олеся, ми з нею сьогодні розлучаємося! Її не було в країні, а я не так вихований, щоб розлучатися телефоном.  

- Ага, зате так вихований, щоб мене лапати та пропонувати секс, коли в самого ще статус "у відносинах"??? - Мене просто несе, я зла як чорт! - І? Вона приїхала, якого біса ти її притягнув під ручку? Чи так приходять після розставання?  

- Ох, Олеся, все не просто ... - У цей момент я починаю істерично сміятися. Всі мужики, які грають на два фронти так кажуть. - Вона не зовсім стабільна в психічному плані... Якби я сказав їй до цього заходу, то вона б все тут рознесла на шматки. Хоча цього вже і так не уникнути, завдяки твоїй витівці. - Він зло дивиться на мене. Він що, блять, злиться??? Серйозно??? Злиться на мене, після того, як таке вчинив?  

- А мені плювати на її стан! Зрозумів??? Мені чхати, що вона там буде думати чи відчувати! Про мене ти не подумав, коли кликав сюди! - Бачу паніку в його очах. — Наприклад, вчора ти міг мене попередити? Написати, сказати ... - Я просто кричу йому в обличчя.  

І тут він просто жорстко хапає мене за шию, і припирає до стінки, різко впивається губами в мої губи... Але я не піддаюся, мої губи все ще стиснуті, він натискає мені на підборіддя і різко засовує свій язик. Через пару хвилин нервово дихаючи, він відсторонюється від мене.  

- Так, я не подумав, зробив помилку. Але я думаю тільки про тебе, блять, цілими днями.  

- А я про тебе не думала! - Я роблю байдуже обличчя. Ох, як важко мені це дається. - Так що думаю тобі не варто розривати з нею стосунки. Я не хочу тебе, ти мені не потрібен! - І дивлюся йому в очі. Так, давай, мене вистачить рівно на дві хвилини, потрібно щоб він пішов до того моменту, коли я почну обливатися сльозами..  

Він дивиться на мене проникливим поглядом.  

- Впевнена, крихітко? - Я киваю головою. - Зараз перевіримо! - Говорить він жорстко.  

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍