Бертріс Смолл - Любов дика та прекрасна

й трохи налякана. Двері розчинилися, і короля чи то заштовхнули, чи то занесли в кімнату шалені шотландські й данські дворяни.

— Ваше величносте, його величність! — проголосив п’яний лорд Ґрей.

— Погляньте, панове, — переможно мовив Джеймс Стюарт. — Моя солоденька Енні чекає на мене в нашому ліжку, як і слід гарній дружині! Хіба це не віщує нам щасливого шлюбу?

Королевині леді захихотіли, і джентльмени м’яко заштовхали короля за ширму, де роздягли його й вбрали в шовкову нічну сорочку. Вони відвели його до ліжка, і він сидів поруч із молодою королевою, доки слуга приніс вина для всього гурту й за здоров’я їхніх величностей випили зі срібних келихів. Зрештою з нескінченними добродушними жартами й сміхом придворні залишили Джеймса та Анну насолоджуватись одне одним.

Коли запала тиша, король повернувся до дружини й сказав:

— Тепер, мадам, я чекаю від тебе поцілунку, про який прохав понад три тижні тому.

Анна сором’язливо підняла цнотливі губи назустріч своєму чоловікові. Накривши їх своїми губами, він поступово ставав усе наполегливішим, штовхаючи її спиною на подушки. Джеймс розстебнув її нічну сорочку й пожадливо смакував свіжим, незайманим тілом, що належало йому одному. Королева щось заперечно бурмотіла, доки він цілував і пестив її. Його бажання зростало, а Анна тим часом лежала, поступлива, тихо, заплющивши блакитні очі.

Насправді їй подобалося те, що робив із нею Джеймс, і те приємне поколювання, що пробігало по тілу вгору та вниз, і тріпотіння всередині. Вона замислилася, чи може сама щось зробити, щоб Джеймс почувався так само добре, як почувалася вона. Анна вирішила запитати його про це пізніше, коли вони краще познайомляться.

Посадивши її, король через голову стягнув із неї нічну сорочку й жбурнув на підлогу. Потому підвівся й скинув своє вбрання також. Аннині очі вражено розширилися. Між ногами чоловіка були пасма рудуватого хутра, а посеред цього хутра стирчала величезна жива булава, що, похитуючись угору та вниз, націлювалася просто на неї. Заверещавши, королева затулила очі руками й відскочила.

Джеймс, здавалося, здивувався.

— Анно, я ж іще не встромив його в тебе, любове моя.

— Устромити це в мене? — здригнулася вона. — Навіщо?

Джеймс здавався трохи роздратованим.

— Хіба тобі ніхто не розповідав про подружні обов’язки, Енні?

— Мені казали, що я повинна в усьому підкорятися своєму лордові, — прошепотіла вона.

Король зітхнув із полегшенням.

— Це правильно, кохана. Ти повинна підкорятися мені в усьому. Поглянь-но, оце, — сказав він, схопившись за свій прутень, — мій чоловічий орган, а між твоїми ногами є маленька солоденька дірочка, куди я його вставлю. Тобі це сподобається, Енні, я обіцяю. Це насправді приємно. — Король іще не мав справи з незайманками, але бажання палало в ньому, і він не дозволив би цій дурній дівці відмовити йому.

— А мені буде боляче? — запитала вона його, бо десь у туманних закапелках пам'яті сплила розмова її старших сестер, і було там щось таке, чого вона зараз не могла достеменно згадати.

— Буде, — відповів він, ніби так і треба, — але тільки першого разу, любенька.

— Ні, — сказала вона. — Мені не подобається, коли боляче, і я не хочу, щоб ти пхав у мене цю гидоту. — Анна здригнулася, указуючи на нього.

Джеймс зовсім розгубився.

— Це право чоловіка! — спробував він сперечатися.

Її губки-троянди надулися.

— Ні, — повторила вона твердо.

Очі Джеймса Стюарта хитро заблищали.

— Ну, добре, моя солодка, — промовив він, повертаючись до ліжка. — Тоді просто поцілуймося та попестьмо одне одного.

— Так, це мені подобається, — радісно відповіла йому юна королева.

Джеймс притягнув дружину до себе. Глибоко цілуючи, він почав уміло пестити її, доки вона не затіпалася від нестримного збудження. Незчулася королева, як він сів на неї і, сам себе спрямовуючи, проштовхнувся всередину. Важко дихаючи та схлипуючи, Анна намагалася вирватися з-під нього. Вона вигиналася, наче прагнула скинути його, але їй вдалося тільки дужче насадитися на нього. Раптом король, відсунувшись на мить, увірвався ще глибше. Анна закричала, бо їй стало справді боляче, але Джеймс накрив її губи своїми й ритмічно рухався далі, не зважаючи на теплу цівку, що стікала по її стегнах.

Біль ущухав, і Анна відчула, що їй починає подобатися те, що з нею відбувається, однак усе ще сердилася на чоловіка, який обдурив її. Аж ось раптово його тіло, що працювало над нею, напружилося, кілька разів сіпнулось і повалилося на ліжко. Анна почувалася напрочуд нещасною. У тиші годинник на каміні пробив одинадцяту.

У протилежному крилі будинку, в апартаментах графа Ґленкірка, вогонь горів у камінах, і в передпокої, і в спальні. Патрик Леслі стояв перед полум’ям у передпокої, розмірковуючи, чи слушно він зробив, пропонуючи себе леді Андерс. З почуттям провини він усвідомив, що гарної повії було б йому цілком досить. Але почувши, як двері за ним відчинилися, та обернувшись у той бік, він радів, що запросив її.

— Заходьте, леді Андерс.

Крістіна була одягнена в ту саму сукню, що й на весіллі, і при світлі каміна здавалася навіть гарнішою.

— Моя люба, вип’єш зі мною келих вина? У мене є прекрасне біле вино, ніжне й солодке. — Він тепло розглядав її, мало не пестив поглядом.

— Дякую, мілорде, — тихо промовила вона й стала біля його крісла, дивлячись у вогонь.

Патрик налив вина. Віддавши їй келих, подивився, як вона осушила його. Потому сів у своє крісло і, простягнувши руку, притягнув Крістіну до себе на коліна та поцілував її.

— Не соромся мене, маленька Кайрі, — сказав він.

— Як це ви називаєте мене, мілорде? — перепитала вона.

— Кайрі. Гельською Крістіна буде Кайрістіона. «Кайрі» означає «маленька Крістіна», адже ти ще зовсім дитина.

Вона затишно згорнулася в нього на колінах.

— Скільки тобі років? — запитав він.

— Сімнадцять, мілорде.

— Господи, а мені тридцять сім! Я міг би бути твоїм батьком.

— Але ти не мій батько, Патрику, — сказала вона, горнучись до нього. Опустивши його голову, Крістіна пристрасно поцілувала його. — Я прийшла, щоб ти кохав мене. — Уставши, вона повільно розстебнула темну оксамитову сукню. Потім настала черга білосніжної спідниці, шовкової сорочки та оздобленого стрічками корсета. Крістіна зняла все це, залишившись у самих темних шовкових панчохах із вишитими на них маленькими золотими метеликами.

Вона неймовірно збуджувала. Усміхаючись, він повільно підвівся, пішов до неї й зрештою опинився над дівчиною, високий і голий.

Вона поглянула на нього знизу вгору й наказала:

— Зніми з мене панчохи.

Опустившись навколішки, Патрик повільно стягнув їх униз по черзі та поскидав із її маленьких струнких ніжок. Від запаху її тіла він мало не збожеволів. Саме на це вона й розраховувала, коли