Бертріс Смолл - Любов дика та прекрасна

Король, роззявивши рота, дивився, як вона йде. Він вилаявся:

— Господи, що це за крижана дівчина, з якою мені влаштували шлюб?

Ніхто з його придворних, багатьом із яких була вже відома нерозбірливість данських жінок, не наважувався мовити ані слова. Нарешті заговорив Патрик Леслі:

— Вона дуже мила дівчинка, кузене, але ти захопив її розполохом. Либонь, вона збентежилася й по-дівочому засоромилася. Ясна річ, юна королева хотіла б зустрітися з тобою, причепурившись, а не в такій простій сукні, яка була на ній. Як одружений уже багато років чоловік, я можу сказати, що жінки надають неабиякої ваги тому, який мають вигляд, особливо під час першої зустрічі.

Решта придворних щось пробурмотіла на знак згоди. Дещо заспокоївшись, Джеймс сказав:

— Кат прохала переказати, Патрику, що кохає тебе. Я дозволив їй поїхати додому, до Ґленкірка, поки ми не повернемося до Шотландії.

Данські придворні провели Джеймса до іншої будівлі, де він мав оселитися до весілля. Граф Ґленкірк тим часом відшукав одну з принцесиних фрейлін і доручив їй ошатно вбрати свою господиню до її наступної зустрічі з королем.

Короля та принцесу заочно одружили 20 серпня. Тепер вони побралися формально й офіційно, їх одружив пресвітеріанський священик, що прибув разом із королем із Шотландії. Весілля відбулося 29 листопада в місцевій церкві. Для шотландських і данських дворян влаштували святкування. Нова королева Шотландії понад усе любила танці та вечірки. Вечір був дуже веселий, як і придворні дами королеви.

Одній із них, на ім'я Крістіна Андерс, припав до душі граф Ґленкірк. Від найпершої їхньої зустрічі на початку вересня вона вирішила, що буде з ним. До того, що він одружений, їй було байдуже. Вона теж була в шлюбі зі своїм третім чоловіком, дванадцятирічним хлопчиком.

Крістіні Андерс було сімнадцять. Мініатюрна, зі сріблясто-золотавим волоссям і темними сапфіровими очима, вона була подібна до зменшеної морської богині. Десятирічною її видали заміж за старого графа, якому подобалися маленькі дівчатка. Овдовівши в тринадцять, вона вийшла за чоловіка середнього віку, що обожнював позбавляти дівоцтва незайманих дівчат. Крістіна була ще дівою. Коли її другого чоловіка вбив розлючений селянин, Крістіна поквапилася вийти заміж за його спадкоємця, одинадцятирічного хлопчика. Це дало їй змогу вільно жити своїм власним життям, не турбуючись про статки. Вона кинула свого чоловіка в їхньому маєтку з гувернером і подалася до Копенгагена, щоб відновити дружбу з принцесою Анною, з якою приятелювала в дитинстві. Ясна річ, коли Анна заручилася з королем Шотландії, вона запропонувала давній подрузі стати своєю придворною дамою. І, звичайно, Крістіна навіть не думала відмовлятися.

Кілька чоловіків жадали, щоб Крістіна стала їхньою коханкою, але вона цуралася постійних зв’язків. Вона насолоджувалася своєю свободою. До того ж її вимоги до коханців були досить високі.

Граф Ґленкірка здогадувався про таку цікавість леді Андерс. Відтоді, як зашлюбився, він не ділив ліжко ні з ким, окрім своєї прекрасної дружини. Однак попереду довга холодна зима без неї. Патрик Леслі кохав свою дружину, але не був святий, а жінка, що з такою очевидністю прагнула зближення з ним, була справді спокуслива.

Крістіна зі шкури п’ялася, щоб мати чарівний вигляд на королівському весіллі. Вона вбралася в темно-синій оксамит, що яскраво відтінював срібло її волосся та білосніжність шкіри. У танці її щоки зарожевіли. Вона показово не звертала уваги на графа Ґленкірка, і це його розважало. Він міг би ще погратися з нею, але вирішив, що вони пересплять тієї ж ночі. Якби вона розчарувала його, він міг би легко відцуратись її без особливої шкоди, виправдавши цю випадковість весільним хвилюванням. Але це могло стати й початком приємної інтрижки.

Ретельно все обміркувавши, він уступив до кола танцюристів, і коли через кілька хвилин музика вщухла, Крістіна Андерс опинилася навпроти Патрика Леслі. Тримаючи руку на її талії, він поглянув на неї згори вниз і запитав:

— Вина, мадам?

Вона кивнула, і він приніс випити.

— Сьогодні ввечері? — прямо запитав він.

Захоплена зненацька, вона мовчки кивнула.

— О котрій?

— Об одинадцятій, — тихо мовила вона.

Усміхаючись, граф уклонився й пішов.

Крістіна сиділа, потягуючи вино. Це виявилося так легко. Вона шкодувала, що не мала власної кімнати, у якій можна було б розважитися з ним. Фрейліни королеви мешкали в загальних спальнях побіля своєї господині. Щойно вони вкладуть королеву в ліжко, вона зможе піти до нього. Її серце забилося швидше. Його поведінка підказувала, що він буде вправний коханець.

Марґарет Олсон підійшла до неї.

— Шотландському жеребцеві не терпиться скочити на свою кобилку, — тихо проказала вона. — Час укладати королеву в ліжко.

Крістіна розсміялася.

— Ти така сучка, Меґ! Добре, поквапмося! У мене сьогодні побачення з лордом Леслі. — Вона гордо всміхнулася.

— Він великий і красивий, — схвально завважила Марґарет. — Я не можу вирішити, з ким мені спати: і лорд Гоум, і лорд Ґрей мені це пропонують.

— Спробуй одного цього тижня, а другого — наступного. Невдовзі всі вони поїдуть назад до своєї Шотландії, і нам залишатиметься лише повернутися додому.

— Я не повернуся, — відповіла Марґарет Олсон. — Я поїду з королевою. Вона попрохала мене про це кілька хвилин тому й тебе теж попрохає. Будь люб’язна зі своїм коханцем, якщо хочеш залишитися з ним, коли ми поїдемо до Шотландії.

— У нього там дружина, Марґарет.

— Я знаю. Чула, як чоловіки теревенили про неї. Кажуть, що вона красива й уперта. Вони називають її доброчесною графинею. Це знання, моя люба, має тобі дещо допомогти.

Хихикаючи, дві фрейліни поквапилися до своєї господині. У вирі тріпотливих спідниць королева Анна та її дівчата вийшли із зали, оточені увагою гурту юнаків. У безпеці королівських покоїв вони вибухнули шаленим сміхом. Двадцятичотирирічна графиня Олафсон, найстарша з королевиних фрейлін, намагалася закликати їх до якогось порядку.

— Леді! Леді! Його величність ось-ось буде тут, у нас багато роботи. Карен, ти чергуй за дверима, скажеш нам, коли з’явиться король. Інго та Ольго, потурбуйтеся про ліжко. Марґарет і Крістіно, ви удвох допоможіть мені роздягати її величність.

Вони поспіхом готували кімнату й молоду королеву для її нетерплячого нареченого. Запашні простирадла підігріли, королеву роздягнули й вбрали в пречудову білу шовкову нічну сорочку, гаптовану срібними та золотими нитками. Доки Марґарет і Крістіна складали весільну сукню королеви, графиня Олафсон посадовила дівчину й розчісувала її довге світло-жовте волосся.

Раптом у кімнату ввірвалася леді Карен.

— Ваша величносте, вони йдуть! Король зі своїми чоловіками вже йде!

Королеву квапливо уклали в ліжко. Вона сиділа, спиною спираючись на пухкі подушки, з розпущеним світлим волоссям, почервоніла