Олексій Мустафін - Справжня історія Стародавнього часу, Олексій Мустафін

особисту свободу, але не мали громадянських прав і змушені були сплачувати податки — таких мешканців Лакедемону називали періеками (тобто «сусідами»). Спартанців від сплати податків звільнили.Спарта і захоплені нею землі

Згодом, коли населення Спарти зросло і з’явилася потреба в нових землях, спартанці захопили ще й сусідню область — Мессенію. Частина мессенців залишила батьківщину, а більшість із тих, хто залишився, завойовники також перетворили на гелотів.

Руїни Спарти (сучасний вигляд)

2. Внутрішній устрій Спарти. Як і в інших грецьких полісах, у Спарті від самого початку панувала аристократія. Раду, що складалася з представників знаті, тут називали герусією. На народних зборах було заборонено навіть сперечатися, вони або ухвалювали, або відхиляли рішення, запропоновані герусією. Проте, якщо рішення зборів Рада визнавала «шкідливим», вона і його могла скасувати. Царська влада у Лакедемоні збереглася, проте царів було одразу двоє і вони мусили коритися волі герусії.

Самі спартанці вважали, що закони, які впорядковували їхнє життя, запровадив легендарний герой Лікург. А для того, щоб громадський устрій залишався сталим, Лікург нібито вдався до хитрощів — узяв зі спартанців клятву, що вони не мінятимуть законів до його повернення, а сам поїхав до Дельф, де вкоротив собі віку.

Лікург. Мармурова статуя (Музей Піо-Клементіно)

Щоправда, клятву порушили вже за кілька десятиріч після смерті Лікурга. Адже під час війни з Мессенією царі постійно перебували у походах. Тому змушені були погодитися, що за їхньої відсутності громадою керуватимуть інші посадовці — ефори. Ефорів було п’ятеро, і їх вважали представниками усіх спартанців. Уже невдовзі вони перебрали на себе вищу владу в державі, нав’язуючи свою волю навіть царям.

Хілон. Гравюра XVIII ст.

Встановлення тиранії в інших грецьких містах і урядування демагогів у Мегарах налякали спартанську знать. Ефор Хілон переконав її, що причиною негараздів є заздрощі простолюду до привілеїв і багатств аристократії. А для того, що зберегти владу й утримати в покорі гелотів, краще добровільно піти на поступки та погодитись перетворити Лакедемон на «громаду рівних».

Спартанські «гроші» (Нумізматичний музей в Афінах)

Щоб ніхто зі спартанців не виділявся з-поміж інших, Хілон усіх зобов’язав мати майже однакові житла, одяг, посуд і зброю, ба навіть харчуватися разом. Ділянку землі, завдяки якій годувався громадянин, він не міг продати, подарувати чи передати у спадок. Спартанцям заборонили не лише орати, а й займатися торгівлею чи ремеслом — це дозволяли лише періекам. Щоб не існувало багатіїв, заборонили також золоті й срібні монети, замість них розраховувалися залізним пруттям, яке важко було носити з собою та накопичувати.

Для того ж, щоб надати настановам Хілона більшої ваги, оголосили, що усі ці правила були запроваджені ще Лікургом, але чомусь забуті, тож мудрий ефор лише відновив їхню дію.

3. «Спартанське виховання». До життя за суворими законами спартанців готували з дитинства. І хоча сусіди вважали таке виховання жорстоким, самі мешканці Спарти ним пишалися.

Подейкували, що слабких хлопчиків у Лакедемоні одразу після народження просто скидали зі скелі на каміння. Сильних забирали від батьків уже в сім років — відтоді їх вважали «власністю держави». Немов худобу, хлопців ділили на «череди», де вчили трьох речей — підкорятися, витримувати страждання і битися. З одягу їм давали лише один-єдиний плащ, постіль вони облаштовували собі самі — з очерету, збираного голіруч, за найменшу провину сікли різками. Красти не забороняли, суворо карали лише тих, кого заскочили на гарячому. Раз на рік усіх сікли без усякої провини — просто для того, щоб майбутні вояки навчилися навіть під різками не стогнати.

Вправи молодих спартанців. Малюнок Е. Дега

Щодо необхідних знань, то такими вважали лише музику, співи, вміння написати найнеобхідніші слова, а також мистецтво висловлюватися стисло і точно, або ж, як казали греки, лаконічно (тобто — так, як говорять у Лаконії). Дорослим громадянином спартанця визнавали лише у 30 років.

4. Спартанське військо. Пелопонеський союз. Завдяки суворому вишколу молоді спартанцям вдалося створити найсильніше військо серед усіх грецьких полісів. Спартанські вояки були не лише сильними і витривалими, а й хоробрими і дисциплінованими. Тих, хто не виконав наказу, могли навіть не карати, зневага з боку співгромадян змушувала їх самих зводити рахунки з життям.

Спартанський гопліт. Бронзова статуетка (Берлінське античне зібрання)

Спарта не мала оборонних мурів, бо її мешканці вважали, що місто захищають не кам’яні споруди, а мужність його громадян. Проте головним завданням спартанського війська був не захист від навали ворогів ззовні, а утримання влади над гелотами. Гелоти зі своїм рабством миритися не бажали, і за будь-якої зручної нагоди повставали проти поневолювачів. Саме тому військо спартанців мало бути завжди напоготові.

За допомогою до міста, яке мало найкраще в Греції військо, часто зверталися сусіди — близькі й далекі. І хоча у самій Спарті нібито панувала рівність між громадянами, за межами своєї держави вона зазвичай підтримувала прихильників аристократії та олігархії, скидала тиранів, що спиралися на підтримку народу, і нав’язувала володарів, яким не подобалася демократія. Більшість грецьких міст визнали першість Спарти і вважали за честь бути її союзником — так поступово склалося військове об’єднання, яке вчені називають Пелопонеським союзом.

Афіни: між тиранією і реформами

1. Афіни під владою знаті. Були у Греції і міста, які не квапилися визнавати спартанську першість. Найвизначнішим серед них були Афіни — центр області Аттика.

Стародавня Аттика

Як і в інших полісах, влада в афінській громаді здавна належала аристократії. Представники знаті становили Раду, що в Афінах мала назву ареопаг (на свої засідання він збирався на пагорбі, присвяченому богу війни Аресу). З кола аристократів обирали також командувача війська та архонтів. Царську владу скасували, точніше, залишили за царськими нащадками лише обов’язки жерців — в іншому вони нічим не відрізнялися від інших аристократів.

Пагорб Ареса в Афінах (сучасний вигляд)

Знать поступово захопила