Валерій Павлович Лапікура - Вовкулаки не пройдуть

- Що? Голосніше кажи, нічого не чути.

- Та Жидовоз моя фамілія, Жидовоз! Ну? Хто ще не чув? Краще вже звіть, як звали. Бо я теж собі щось на грудях намалюю і отут стоятиму, доки випити не дасте!

Всі зареготали, і навіть ображений у національних почуттях Самуїл теж. Аж тут агітатор почав подавати йому з-за наших спин якісь знаки. Горе-пікетник миттю виструнчився і голосно вигукнув:

- А ще - вимагаю, щоб мої релігійні почуття були задовільнені згідно з Конституцією!

- Синагогу тобі тут побудувати, чи що? - спробував пожартувати Шериф.

- Як ви, православні, тут собі церкву поставили, то я теж маю право на власну синагогу.

Цю проблему несподівано пригасив мій вчений свекор, котрий крім екзотичних матюків знав ще чимало цікавого:

- Самуїле, шановний, ви ж у нас єдиний юдей на все село.

- І єдиний теж має право молитися!

- Самуїле, я не про право, котре в Конституції. Я про те право, котре у вашому Талмуді. Служба в синагозі, на відміну від церкви, може розпочатися тільки тоді, коли в ній збереться не менше десяти євреїв-мужчин. То що - поставити вам тут синагогу і ще дев’ять євреїв навколо вас оселити? Де ми їх візьмемо? В містечку - жодного, а з області хто до нас поїде?

Самуїл благально подивився на агітатора і раптом сказав:

- А коли почнеться єврейський погром, до кого мені бігти ховатися?

- Який погром, Самуїле? Ви що - з дуба впали?

- А он у них запитайте. Товариш агітатор мені сказав по секрету, що коли виберемо “правого”, то той поведе страшну боротьбу зі ксенофобією, особливо з антисемітизмом, та так, що саджатимуть навіть за слово “жид”. А що? Таке вже було, десь у двадцятих роках, одразу після революції. То я собі подумав: не знаю, чи дорветься до влади той “правий”, а що на мені вся ця боротьба окошиться - сто відсотків! Хтось щось скаже, його посадять, а винен буду я? Та он уже зараз Петя Гітлер чмихає, як мене побачить. І дулі в кишенях крутить.

- Брехня! Рученьки - ось вони! - заволав Петя Гітлер, показуючи всім розчепірені пальці.

- І потім, мені здається, репресії вже почалися. Де отой агітатор? Зник? Розказуйте казочки. Його антисеміти вбили. А труп вивезли аж у Білорусію!

- Звідки у вас такі дані? І потім, за паспортом Микола Кульок - українець.

- Де ви зустрічали українця з таким прізвищем? Ваші, щоб ви знали, ніколи товар у кульки не пакували. Тільки євреї! Вже! Почалося! Як не поможе тут, так я завтра до самого Києва поїду з оцим от. І до речі, нехай ваші “праві” не сподіваються, що я буду голосувати за їхнього кандидата, хай би він навіть зробив обрізання і ходив до синагоги!

І тут кучерявенький агітатор облишив удавати стороннього спостерігача і кинувся на захист свого хазяїна:

- Не ображайте нашого кандидата! Він для таких, як ви, у Верховній Раді і днює, і ночує! Не те, що деякі, котрі з Канар не вилазять!

- Розкажіть свої казочки козам на вигоні, - опонував мій вчений свекор. - Днює він і ночує! Зараз! Американський посол у нашій Верховній Раді частіше буває, ніж ваш кандидат, трясця його матері! От чого він сам до нас не їде, а тільки дурнів поприсилав?

- Бо либонь ще дурніший! - висловив хтось припущення.

- От ви тут посваритеся, поб’єтеся, - сумно озвався Самуїл, - а винними знову будуть євреї. Як у тридцять третьому році.

- Якому? Коли був Голодомор?

- Ні, коли Христа розіп’яли!

- Ну, знаєш! І пам’ять же у тебе!

- Не скаржусь! - огризнулася “жертва антисемітизму”.

- Чекайте, чекайте! - це мій свекор. - Щось тут не стикується. Школяреві ясно, що від такої агітації буде негативний результат: проти одного вашого, Самуїле, голосу в плюсі кілька десятків наших у мінусі. Бо кому сподобається обіцянка повернути нас у двадцяті роки?… “Праві”, ви сказали? Але ж отой агітатор, що вам це розказав - від “центристів”!

- Опаньки! - це вже Шериф не втримався. - Громадянин “центрист” пройде зараз зі мною складати протокола про порушення виборчого законодавства і спробу розпалення міжнаціональної ворожнечі. Стаття сто шістдесят перша. До п’яти років, як з гармати! А ви, громадянине Фірінштейн, підете за свідка.

- Не піду я нікуди! - вперся Самуїл.

- А, не підете? Тоді я вас відведу: за несанкціоноване пікетування. Ви в сільраду заявку подавали? Час і місце проведення узгодили? Ні! Отож, не рипайтеся і слухайте, що вам люди кажуть.

У цей час до Самуїла пробився його молодшенький, посмикав за штани і коли той нахилився до дитини, малий начебто на вухо, а насправді - на все село забасив:

- Татку, чуєш, татку, а бабця казала, що жидами не всіх євреїв обзивають, а тільки вредних. А ти ж не вредний… Татку, ходімо додому, увімкни мені футбол по телевізору.

- Ти що, будеш футбол дивитися?

- Ні, футбол подивишся ти. А я шкоду зробив - розбив маминого бутля. То вона, якщо ти будеш дивитися футбол, гніватиметься не на мене, а на тебе.

- Ну от, -