Юрій Борець - УПА у вирі боротьби
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Із причин конспірації був даний наказ, щоб кожного, хто зайде до лісу з поблизьких польських сіл, притримати до вечора, а тоді пустити на всі чотири сторони.
Біля лісу після майже щогодинного ремонту на колгоспному полі їздив старий совєтський трактор. Він гуркотів так несамовито голосно, наче працював тільки на одному циліндрові, а хмара чорного диму заслонювала цю незграбну потвору від очей повстанців. Тракторист переорював озимину, тепер зарослу травою.
- Цікаво, чи вони посіють щось цього року? - переговорювалися між собою повстанці.
- Якщо дістануть наказ із Варшави, - втрутився Запорожець. - Але цей наказ може спізнитися, й доведеться на другий рік знову орати. Свого часу на Запоріжжі я орав такі облоги впродовж чотирьох років. Але що ж… Це модерний соціялізм, і тут нічого не вдієш. Та й причин до журби також немає, бо за кожного «думає» партія…
Під покрученим від вітрів грабом сиділо біля двадцяти повстанців, споживаючи сніданок - чорний хліб, м'ясо й чорну каву, здобуту від «завзятого» полку. Трактор, який хвилево перестав гуркотіти й пахкати димом, став причиною цікавої дискусії. Почав її Буркун:
- А я от сиджу й думаю про те, який то соціяльний лад мав би бути у вільній Україні?
- Тільки не соціялістичний! - вмішався Журба.
- Чому б ні? - зиркнув на нього Буркун і додав: - Не треба мішати соціялізму з московською комуною.
- А я і проти соціялізму, і проти великих землевласностей, - відізвався есбіст Терка.
До дискусії втрутився Чумак.
- Друзяки, - заговорив повчальним тоном, - чи не бачите, що комуністично-соціялістична ідея вже збанкрутувала за чверть століття? Нарід голодний, босий, а московська імперія без американської допомоги лежить на лопатках. Феодальний лад в Україні також неможливий, бо ні московські царі, ні польські королі української землі нікому роздавати не будуть. Я - за приватну власність. Землю треба буде собі викупити від уряду. Вона оподатковуватиметься, й коли даний господар не зуміє її обробити корисно, він буде змушений відпродати її, подібно до того, як продає свою крамницю купець або ремісник верстат. Приватна власність дає людині ініціятиву й заохочення до праці. Всі працюють як мурашки, й держава має більше мільйонів годин праці. А коли ця держава добре оподаткує приватні доходи, то за одержані прибутки можна завести добрий соціяльний лад.
Чумак говорив так запально й переконливо, наче б виступав на передвиборчій кампанії якоїсь політичної партії, тому всі слухали його з великою увагою.
- Ну, добре, - по хвилині надуми почав Запорожець, - а який мав би бути наш політичний лад?
- Брате, в нас політиків не бракує! - сконстатував Павук.
- Друже Павук! Ви, здається, не є «вдома»! - промовив усміхнений Журба й додав: - Я проти всякої демократії! З нашим народом без твердої руки нічого не вдієш!…
Більшість присутніх не погоджувалася із Журбою.
- Чому «не вдієш»! - вперто переконував Буркун. - Демократія не мусить бути розкладовою, а сильні закони, надані нашому урядові, будуть ефективніші від диктатури якогось «цьолка», який не має народнього мандату. - Він на хвильку зупинився, щось обміркував, тоді продовжував далі: - Я не маю на увазі нашої «демократії» з часів пам'ятних Визвольних Змагань, очоленої московськими поплентачами! Коли б Петлюра й Коновалець зліквідували їх, ми сьогодні мали б вільну Україну!… Перебив Журба:
- Ти, брате, щось поплутав! Говориш про демократію, а пропонуєш ліквідацію вибраних представників.
- Вибраних ким? - уїдливо запитав Буркун. - Уяви собі Петлюру, Коновальця й Міхновського з його ідеями. В загальних виборах їх напевно підтримав би ввесь нарід!
- Ну, добре! Засудили комуну! А чи комуніст може бути добрим українцем? - запитав хтось.
За відповідь знову взявся Буркун, злегка підсміхаючись:
- Ех, ви, смішні «галічмени»! Ви не маєте найменшого поняття про те, яким було наше життя на протязі останніх двадцяти років під проміннями «ясного сонечка»! Нам комуністи не страшні! До речі, їх у нас є зовсім мало, а якщо вони є, то тільки із причини «корита». Коли б в Україні можна було провести цілковито вільні вибори, їх нараховувалося б не більше як п'ять відсотків. Але дуже небезпечними є власне тих п'ять відсотків українських яничарів, які вислуговуються Москві і мстяться над населенням!
- Чи ж може бути комуніст добрим патріотом? - насмішкувато запитав Журба.
Запорожець аж підскочив, блиснувши очима, й заговорив гарячковим голосом:
- А чому б ні?… Скільки їх, колишніх комуністів, сьогодні в УПА, й навіть на високих становищах. Правда, люди з підсовєтської України втратили надію на визволення власними силами. але на це є ми, упісти! - він із гордістю показав пальцем на свої груди.
Прислухаючись до дискусії, Чумак почувався задоволеним. Добре, що нарід вихований і вміє думати. Дуже мудро зробив Коновалець, що не організував політичної партії, а поклав натиск на Організацію Українських Націоналістів, завданням якої є здобуття Української Держави!
Перед вечором, коли трактор знову почав торохкотіти, до штабу куреня покликали місцевих друзів - Бурого, Зеленого, Козла й Зенка. Вони мали виконувати функції зв'язкових.
Увечері відбулася збірка й був даний наказ, призначаючий кожній сотні й деяким чотам терен їхніх акцій. Подано також час початку загальної акції та місце збірного пункту й пояснено, що у випадку, коли деякі села вже є заселені поляками, їм треба наказати вибратися з хат, і лише тоді ці хати підпалювати. Командир Байда ще раз підкреслив і пригадав повстанцям, щоб у часі акції поводили себе так, як личить воякам Української Повстанської Армії. Якби десь вони зустріли ворога й він ставив опір, то його треба вигнати бойовим ударом, а тоді продовжувати виконання дорученого завдання.
Розділ 18. ВИСЕЛЕНІ СЕЛА
Вже добре стемніло, як курінь вирушив на призначені місця, по чотах. Чота Залізняка нараховувала тепер 56 осіб і виглядала більше на сотню, ніж на чоту. Вона мала почати акцію на якомусь присілку, поміж селом Дуньковичами
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «УПА у вирі боротьби», після закриття браузера.
