Уляна Пас - Давай одружимось, Уляна Пас

- Так, це мій батько. А що? - відповідаю спокійно, наче й не розумію, у чому проблема. 

Чоловіки здивовано переглядаються, а тоді Макс підводиться на ноги й наближається до Кирила. Забирає з його рук мій паспорт і також щось там розглядає. 

- Здається, це і для тебе сюрприз, - не зрозуміло чому усміхається Кір. 

- Ще й який, - якось неоднозначно хмикає Макс і повертає документи другу. - Документи мають бути готові за годину. Підвезеш до РАЦСу. 

Кирило прощається зі мною і разом з моїм паспортом кудись йде. Макс тим часом повертається до столу й витягує з шухляди пляшку віскі. Відкорковує і наливає собі у келих. 

- Тобі не здається, що святкувати ще зарано? - спостерігаю за тим, як він випиває все одним махом. 

- Саме час, - кидає і знову наповнює келих. Мене трохи дивує його реакція на моє прізвище. П'є, щоб заглушити страх, чи тут річ не у цьому? 

- Мені потрібно з'їздити додому та одягнути сукню, - підводжуся на ноги - і серце наповнюється ваганнями. А що, коли я не того обрала на роль чоловіка? Цей Коршун дійсно слизький тип, ще й юрист. Батько точно мене вб'є, якщо щось піде не так. Тоді я не те що фонду не отримаю, голови власної позбудусь. 

- Сподіваюся, що ти не втечеш, - прискіпливий погляд чоловіка зовсім мені не подобається. - Не забувай, що твій паспорт у мене. Дороги назад немає. 

- Я в курсі, - бурчу і швидко покидаю кабінет. 

У мене менше години для того, щоб з'їздити додому та переодягнутися. Доводиться викликати таксі, тому що автомобіль залишився практично на іншому кінці міста. Поки їду, набираю Ніку й розповідаю їй усе. 

- Юль, ти збожеволіла… - зітхає подруга у слухавку. - Ти навіть не знаєш, хто цей чоловік! А якщо він забере бізнес у твого батька? І навіть фонд, яким ти так дорожиш! 

- Не забере! - навіть не знаю, кого хочу переконати: себе чи Ніку. - У Коршуна також є причини для одруження. Ну не просто так він шукав собі наречену. Треба дізнатися, що це за причини, щоб потім мати привід шантажувати його цим. 

- Ти просто ас у притягненні проблем, подруго, - бурчить Ніка. - Я вже хочу побачити цього Коршуна. Він хоча б гарний?

- Ага! - хмикаю, пригадуючи прямий погляд синіх очей. - Цього у нього не забрати. Можеш приїхати у РАЦС і сама його побачиш. Заодно й мене підтримаєш. 

- Звісно, приїду! - запевняє Ніка, і на цьому ми прощаємося. Часу не так багато, а мені треба одягнути сукню, зробити зачіску та макіяж. Знаю, що весілля не справжнє, але батько точно вимагатиме доказів, і фото в тому числі. Доведеться вмовляти Коршуна мило усміхнутися кілька разів для історії. 

Моя сукня особлива, тому що трохи відрізняється від звичних весільних суконь. Я вирішила бути оригінальною нареченою й обрала дещо новеньке - білосніжну сукню з пишною спідницею, але довжиною вище колін. У мене довгі, гарні ніжки. Навіщо їх приховувати? 

Волосся залишила розпущеним, лише трохи підкрутила й причепила коротку фату. Туфлі на високих підборах додали мені кілька сантиметрів зросту і зробили ноги ще гарнішими. Розглядаючи своє зображення у дзеркалі, я залишилася задоволеною. Цікаво, як Коршун оцінить моє перевтілення з пацанки у красуню?

Розуміючи, що час виходити, інакше запізнюсь на власне весілля, хапаю у руки рюкзак та букет нареченої. Тільки-от покинути квартиру не виходить. Відчиняю двері й завмираю, наче вкопана. Вадим Тарасов стоїть на порозі моєї квартири з букетом червоних троянд, які я терпіти не можу, і якраз підняв руку, щоб подзвонити у дзвінок. 

- Юля? - він розгублено розглядає мій прикид і, здається, починає складати у своїй блондинистій голові пазл. 

- Привіт! А ти чому тут? - усміхаюся як ідіотка й розумію, що це повний капець. І як тепер втекти від одного придурка, щоб одружитися з іншим?