Інна Турянська - Відлюбилося, Інна Турянська

— Ти б теж поступив, якби закінчив одинадцять класів.

— О ні, я і так засидівся в школі. Та й в коледжі все значно простіше, а я, знаєш, простак, сільський хлоп, не привчений до столичного життя. Може, ти вивчишся і вже й навіть не поглянеш на мене.

— А на кого мені ще дивитися, крім тебе, – сказала Даринка напівпошепки, але Тіма зловив кожне її слово. 

— Я от теж дивлюся на тебе і не можу надивитися. Гарна ти, Даринко! – сказав Тимофій підморгуючи дівчині. — Ну я поїхав, а то там пироги вже геть задубли, – говорив сідаючи на велика. — На добраніч, красуня! – крикнув Тімоха махаючи рукою на прощання.

А Даринка все ще стояла в вікні намагаючись зупинити сполохане серце. Приставила руки до розпашілих щік, що горіли наче вогнем. Він сказав їй, що вона красуня, то може все-таки вона і подобається йому? Хоча хто його знає, за день він міг п'ятьом дівчатам такі компліменти проговорити. Але чути це в свою адресу завжди хотілося найбільше. Їй хотілося вірити, що саме до неї в нього особливе ставлення і ці слова не пусті базікання, а таки щось та й важать.

— Та де ти так довго швендяєш? – зустріла Тімоху мати новим ляпасом рушника.

— Ай, та на Даринку задивився просто, – посміхнувся той, простягаючи банку з сметаною.

— Тобі пощастило що я вже скалку помила, а то ти поки ту сметану довезеш то вона вже три рази скиснути встигне, – говорила матір вихоплюючи з рук сина банку. — Сідай вже, – сказала набираючи сину порцію вареників.

— А бабуся з Олею, що не будуть їсти? – запитав потираючи руки над тарілкою.

— Та поки ти прийшов вони вже без сметани наїлися, – озвалася матір, а потім ще раз вцілила Тімі по плечах рушником, на що він зойкнув і запитально подивися на неї. — Руки чого не помив? – пояснила вона, — А ще майбутній лікар називається.

— Не лікар, а фельдшер, – поправив її Тіма все ж встаючи мити руки. 

— Та яка різниця, – підняла руки догори мати. 

— Велика, мамуню, – сказав зрештою повертаючись до тарілки. Коли почав їсти все думав, що холодніше остиглі вареники, чи все-таки сметана тітки Галі.

— Дякую, мам. Дуже смачно, – сказав повертаючи матері порожню тарілку.