Анна Харламова - Під омелою, Анна Харламова

 

 

       Незалежно від того, про що Ви мрієте — починайте над цим працювати!
                   І тоді у Вашому житті почнуть відбуватися справжнісінькі дива!
                                                                                   «Йоганн Вольфганг фон Ґете»

 

                                                                                                            

 

      Глава 2.

  
   Дивлячись у вікно, Емма усміхнулась. Маленькі, ніжні сніжинки - подружки зими вкривали невеличкий дворик. Нарешті, знову красуня Зима у своїй білій сукні – закружляла у танку над містом. До цього ранку сніг випадав лише двічі, і буквально за декілька годин зникав від туману, або дощу. Так само, як і вчора, але сьогодні усе змінилось. Емма надіялась, що така передноворічна погода протримається хоча б до тих пір, як вона сяде у потяг. Але погода була така мінлива, як і сам настрій дівчини. То ж сподіватись на природу і на її прихильність, це те ж саме, що сподіватись на жіночий настрій.
   Емма пробіглась очима по кімнаті, дивлячись, що ж вона ще не поклала до невеличкої валізи. У вічі потрапив фен та рушники, які лежали на ліжку та чекали, коли і їх теж запакують. Поклавши усе те, що буде необхідне у її подорожі, вона застібнула зелену валізу, надавлюючи на неї зверху коліном.
   Всівшись на ліжко, Емма зітхнула. Вона понад «століття» нікуди не їздила, і зовсім забулась як це – відпочивати. Їй хотілось одного – відпочинку. Цього благало її серце, тіло та душа. Лише дві доби тому - вона вирішила, що мають наступити зміни у її житті і це обов’язково почнеться з подорожі до Карпат. Це спонтанне рішення спантеличило її саму, але треба було щось змінювати. Карпати - це перша з її поки що нездійснених мрій, яка осинила її голівку. Вона так давно мріяла там побувати, але ця мрія десь загубилась у часі. Проте настала та мить, коли її мрія згадала про неї і вона із задоволенням відкрилась їй на зустріч.
   Емма подивилась на годинник, була лише шоста ранку. Її приємні хвилювання, які були викликанні поїздкою, не дали зімкнути у ночі очей. Тому такій ранішній підйом був обгрунтований тим, що все одно не спалось. Цей час Емма вирішила не гаяти марно і скласти речі у подорож. Вона гадала, що цей процес затягнеться надовго, але це зайняло не більше аніж годину. Емма вляглась на ліжко і незчулась, як сон забрав її у своє царство

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно