Роман Скіба - Тінь сови

Ліхтарі-нічники Похилили шосе. Повен космос води. Сутінь сяючих товщ. Ось вам – пес-крокодил... Ось Вам – я. Ось вам – дощ... Жук по ринві повзе. Просто жук, без прикрас. Нам сьогодні везе – Просто час такий, час.
БАЛАДА ПРО ЧОРНОГО ПСА "Гой, Маріє, Марієчко, Я вже скоро прийду..." Покотилося пір'ячко По осіннім меду. Захрустіли під стопами Жовті душі гаїв. "Навіть дим над окопами Пахне тілом твоїм..." Виноградне сузір'ячко Опаде в лободу. "Ти не думай, Марієчко,– Як сказав, то прийду..." ...І зачалась над простинню Сива тінь кажана. Злиплась темрява з осінню. Заридала жона. Домовик її змучений Кинув хату мести. Розметав її кучері На старенькі листи. ...Жовті свічі засвічені Тьма стійка, як вино. Вчуй між віщої ніченьки Легкий стук у вікно. Гой, Маріє, Марієчко, "Гой, Марієчко, Ма..." – А на згаслім подвір'ячку Тільки пес та пітьма. Ясени посходилися, Місяченько зачах. Пес в лице її дивиться В нього вогко в очах. "Ти змінилась, Марієчко, Я, напевно, також..." Покотилося пір'ячко – Тілом вдарила дрож. Дві зірчини скотилися. Аж у серці луна. Пес в лице її дивиться. І регоче вона. ...Між хатами безокими Заблукаєш в дощах. Йтимуть роки за роками У собачих очах. Гой, Маріє, Марієчко, Розпливуться листи. І закотиться пір'ячко В захурдельні світи. Будуть свічі засвічені, І нікого – ніде... Не тремти – це лиш ніченька. Як сказав – то прийде...
Смереки над Стіксом

* * *