Роман Скіба - Тінь сови

* Розсувається час. Розсуваються пізні тумани. Море. Бриз. І пісок, Що зсипається з білих долонь. Що світилам до Вас? Все на світі триває і тане. І зліта волосок, Зачепивщись за чорний вогонь. Йде від моря дівча. І всміхається: "Янчику, де ти?" І ятриться прибій, І втонути сонцям не дає. Ось вам, люди, свіча. Хай зустрінуться два силуети. Хай з-під Ваших, з-під вій Занебесніє небо моє...
* Зорям важко самим, Адже зорі до болю осінні. Вже на диких вітрах Доіскрилось у ріках вино. Скоро згаснемо ми. І завихряться зоряні тіні... Хай повториться страх. Хай повториться все від основ. Білий світ – на шматки. Чорний Всесвіт – на білі комети. Ви ще трішки живі, Це було вже, було вже. Було... Хай спливуться віки. Хай зустрінуться два силуети. І пропащій сові Перед летом заниє крило...
* * * Гітара зав'яне На першій струні. І пирснуть у вічі Три чорних тюльпани На жовтім вікні. І макові свічі. Розсунуться штори – Така вже пора. Прочиняться двері... І скрипне величність Старого пера По сивім папері. Хай відблиски літер І вихори свіч Хтось грає по нотах... Оранжевий вітер Остудить за ніч Мій маковий гнотик.
ПІСЕНЬКА Я вернувся туди. В мій ожиновий дощ. Повен космос води. Ви одна серед площ. Просто вечір такий... Просто осінь і все...