Марія Дивосвіт - Книга, що розмовляє : пригоди Тимка у світі Мрій, Марія Дивосвіт

Країна Втраченої Сміливості

Як тільки Тимко перевернув сторінку, він опинився на широкій галявині, де повітря було наповнене легким блиском, ніби тисячі світлячків танцювали навколо. На галявині бігали казкові герої — лицарі, принцеси, чаклуни і навіть дракончики — але всі вони виглядали пригніченими й засмученими.

— Що трапилось? — запитав Тимко в лицаря, що стояв неподалік, схиливши голову.

— Ми втратили сміливість, — промовив лицар сумно. — Тіньописець вкрав її, щоб зробити казки безсилими і тихими. Без сміливості ми не можемо боротися, говорити чи мріяти.

Поруч до Тимка підійшла маленька фея з тремтячими крильцями:

— Сміливість — це як світло в темряві, — сказала вона. — Без неї ми просто тіні колишніх героїв.

Тимко відчував, що це його особистий виклик. Він згадав, як боявся виступати перед класом, як ті страхи тримали його наче у пастці.

— Давайте знайдемо сміливість разом, — запропонував він.

Спершу вони пішли до Темного Лісу, де ховалися краплі сміливості. Ліс був густим і здавалося, що кожен звук тут викликає тривогу. Тимко загадав, що сміливість — це не відсутність страху, а дія всупереч йому.

Він крокував уперед, не дивлячись на тіні, що рухалися поміж дерев. Поруч ішли герої, що поволі повертали їм свою відвагу.

— Згадай свою першу сміливу справу, — говорив Тимко до лицаря.

Лицар усміхнувся, згадавши, як одного разу врятував кошеня з дерева, хоча сам боявся висоти.

Після лісу вони дісталися до Скелі Сміливості — високої й гострої, яка ніби випробовувала кожного, хто піднімався нею. Тимко подолав свій страх висоти, підтримуючи героїв, що боялися падіння.

— Кожен крок — це перемога над сумнівом, — казав він.

На вершечку скелі вони знайшли чарівний кристал — джерело сміливості, який почав світитися яскраво, коли Тимко торкнувся його.

Раптом на горизонті з'явилася темна хмара — Тіньописець, який прагнув знову вкрасити сміливість.

— Ти думаєш, що зможеш мене зупинити? — прохрипів він.

Тимко не злякався. Він зібрав усю сміливість, що накопичив, і промовив:

— Твій час минув! Казки оживають завдяки хоробрості і мрії, а не страху!

Світло кристала розірвало темряву, і Тіньописець відступив, зникаючи в сутінках.

Герої знову наповнилися силою і радістю, а Тимко відчув, що в ньому тепер більше впевненості, ніж будь-коли.

Повернувшись у Казкозникаляндію, він тримав у руках теплу, світлу сторінку — символ того, що він став на крок ближче до своєї мрії.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍