Марія Дивосвіт - Книга, що розмовляє : пригоди Тимка у світі Мрій, Марія Дивосвіт

У дощовий вечір Тимко знаходить стару книгу без назви... Але це не просто книга - вона розмовляє І забирає його у світ, де зникли герої Без них казки мовчать, а сни - зникають... Разом з їжаком із закладок, драконом з плямами чорнил і хмаринкою з рим - Тимко має повернути сміливість, емоції та імена. Він боїться говорити перед класом, але щоб врятувати чарівні світи - мусить знайти голос Чи зможе хлопчик подолати страх і стати героєм власної історії «Книга, що розмовляє» - казка про силу слів, віру в себе і магію, що живе в кожному з нас

Книга без назви

Дощ стукав у шибку, мов хтось дряпався всередину.

Тимко сидів на підвіконні й спостерігав, як краплі змагаються, хто перший стече донизу. Усе було як завжди: тиша, книги, чай і мама, яка щось шурхотіла на кухні. Але в душі хлопчика бушував цілий ураган. Завтра — виступ у школі. І він знову боїться. І хоч це був лише шкільний проєкт, для Тимка це було як битва з драконом. І щоразу цей дракон перемагає.

— Чому всі інші можуть говорити перед класом, а я — ні? — шепотів він до себе.

Коли серце почало стукати занадто гучно, Тимко узяв ліхтарик і пішов на горище. Там, серед старих коробок і валіз, була стара дерев'яна шафа, де колись стояли дідусеві книги.

Він відкрив дверцята. Всередині — порожньо.

Аж раптом щось зашелестіло.

Внизу, біля самої підлоги, лежала книга. Величезна, в чорній обкладинці без назви. На ній не було ні малюнків, ні літер — лише дивний срібний ключ, намальований на корінці.

Хлопчик доторкнувся — і обкладинка стала теплою. Як рука.

Він розгорнув першу сторінку. Вона була... порожня. Наступна теж. І ще одна.

А потім — текст. Він не встиг прочитати й речення, як слова почали зникати. Наче їх хтось стирав гумкою.

І тут сталося дещо неймовірне.

Світ навколо Тимка потемнів. Сторінки загорілися м'яким світлом і почали крутитися навколо нього, немов вітер розгортав їх сам.

— Що це?! — вигукнув він, та голос потонув у шепоті тисячі голосів.

— Тимко ... — прошепотіло з книги. — Казкам потрібен герой. Ти готовий?

І він більше не стояв на горищі.

Він стояв у середині... лісу. Але дерева були не звичайні: їхні гілки були зроблені з пер, а замість листя — шепотіли рядки текстів. Повітря пахло старим папером і медом.

Попереду світилася табличка:

"Ласкаво просимо до Казкозникаляндії. Тимку, перший розділ починається."

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍