Владі Вал - Академія на пагорбі: Едельвейс. Частина 1, Владі Вал

Менеджер команди академії з дикого полювання.

Їдальня академії завжди була повна. Вона розташовувалася в підвалі, і для неї виділили окремий простір. Академія на пагорбі відрізнялася від інших своєю лячною атмосферою. Ті, хто її бачили, відразу думали, що це якийсь закинутий замок серед гір. Найближче поселення було за тридцять п’ять кілометрів, а інше - ще вдвічі далі. Але насправді академія була неосяжною.

У її підземеллях тягнулися нескінченні коридори, обліплені сотнями дверей. Деякі були замкнені магічними печатями, інші випромінювали легке світіння, ніби приховували за собою цілі світи. Один із новеньких клявся, що чув, як за одними дверима хтось шепотів його ім’я, хоча він ніколи туди не заходив. Одне з таких місць була їдальня. Це була одна з загадок академії. Потрібно було спуститися в підвал, знайти металеві двері з написом «Їдальня» і, відкривши їх, потрапити в зовсім інший простір.

Інтер’єр не мав нічого спільного з готикою замку. У повітрі витав запах запеченого м’яса, свіжого хліба та прянощів. Кристали-освітлення кидали на стіни м’які відблиски, створюючи ілюзію теплого, затишного місця, яке так не пасувало похмурій академії. По всій стелі висіли світильники на чорному дроті. Стільниця лінії роздачі, виконана з нержавіючої сталі, відділяла зону кухні від залу їдальні. Весь простір був заставлений круглими столами з м'якими стільцями.

Кірон Дроу, на відміну від своїх братів і сестер по магії, не кучкувався зі своїми колегами по фаху. На темному факультеті було прийнято, що некроманти тримаються разом із некромантами, чорнокнижники - з чорнокнижниками, менталісти - з менталістами, а проклятійники - з проклятійниками. Але коли на першому році навчання в академії юний некромант загорівся диким полюванням і став першим з темного факультету, хто увійшов до складу команди академії, його співбраття по ремеслу не оцінили цього досягнення й остаточно позбавили його місця серед некромантів. Це не стало перешкодою на його шляху, а лише зробило його сильнішим.

У столовій він сидів разом із командою дикого полювання. Хоча він започаткував і на факультеті темної магії власну команду з доброї руки магістра некромантії, але залишив за собою місце в команді академії. За три роки він став її капітаном, тому навіть думка про те, що його місце не серед них, була гріхом.

Біля нього сиділа його дівчина, капітан групи підтримки, Софі Адлер. Вона була висока, лише на долоню нижча за Кірона. Некромант відрізнявся своєю рослістю навіть серед юнаків академії. Фігура Софі була спортивною й підтягнутою, без зайвих округлостей, на межі з хворобливою худорбою. Блондинка завжди ходила з розпущеним прямим волоссям. На її губах завжди блищав рожевий блиск, а очі були підведені чорними стрілками. Підборіддя гостре, як і ніс. Вилиці тонкі, а щоки трохи запалі. Вона була вродлива.

Але коли зловживала дієтами, блідість і запалі щоки робили її схожою на ходячого зомбі. Кірон був некромантом, тому це його не лякало. За рік відносин він знав, що інколи його ідеальна Софі занадто захоплюється, але рано чи пізно вона зупиняється. Їх об’єднувало прагнення до свого розуміння ідеалу, тому він не ліз у її справи, як і вона в його. Одна з причин їхніх відносин - їхні статуси в академії: капітан команди дикого полювання і капітан групи підтримки. Вони обидва це розуміли.

За столом сиділо ще троє з команди. Серед них Кірон був найвищим і найхудішим, що відразу впадало в очі. Дике полювання вимагало широких, міцних плечей, накачаних і твердих ніг - тілобудови, яка символізувала силу й витривалість. На цьому тлі Кірон виглядав радше як тінь, ніж як мисливець.

Проте він брав не силою, а швидкістю та спритністю. Його рухи були легкі, мов у хижака, що готовий до стрибка. Насправді він був міцним горішком - просто без надмірної м’язової маси.

-Мені потрібно бігти, Кірончику, мене чекає магістр параноїк! – Софі кокетливо торкнулася його плеча, але швидко відступила, ніби боялася, що він схопить її холодною рукою. – Магістр параноїк не терпить запізнень.

Вона навчалась на факультеті артефакторики, хоча ця професія їй абсолютно не підходила. Провівши поглядом Софі, Кірон повернувся до своєї команди.

-Капітане, нічого не чутно про Сайлоса і Кіліана? - колупаючись в рагу, запитав смаглявий здоровань.

-Люк, вони ж з твого факультету, ти маєш краще знати! - буркнув Кірон. Настрій був ніякий. Через місяць вони мали зіграти проти Імператорської академії, а в них не вистачало двох гравців.

-Потрібно було їм влаштовувати ту стрілку, ідіоти! - відсунувши стейк, випалив Дон. Він був із факультету захисту. Зазвичай вирізнявся своїм спокійним темпераментом, але зараз кипів від злості.

-Я чув, що це було через якесь дівчисько з повітряників! - Люк продовжував щось вишукувати у своєму рагу, зневажливо пирхаючи. - Вона з ними гралася, як кішка з мишами. Коли правда випливла, замість того щоб просто розвернутися і піти, ці двоє вирішили влаштувати дуель. Бовдури!

- Хто каже, що дівчата - пліткарки? Не чули вас, добрі молодці! - несподівано озвалася незнайомка з легкою насмішкою в голосі.

Перед ними стояла середнього зросту адептка. Її вугільне волосся було заплетене в дві коси, що ховалися за її короткий чорний піджак. Герб академії – срібний дракон, що розправив крила в польоті, – красувався на грудному кармані. Її сірі очі вивчали кожного, пробираючи поглядом до кісток. Чорні штани палаццо обтягували спокусливі стегна, а шкіряний корсет підкреслював тонку талію. Природа-матінка явно не обділила її формами, але застібнутий до горла комір блузки не давав можливості повністю ними насолодитися.

Вона тримала в руках чорний нефрит, що нагадував дощечку для шинкування овочів. Проте, коли адептка ворушила пальцями, поверхня цього артефакту немов пульсувала слабким сріблястим світлом.

- Тебе не вчили, що підслуховувати чужі розмови - негарно? - Люк першим закінчив її розглядати й скривився. Його піймали.

-Я не підслуховувала, - спокійно відповіла вона, злегка піднімаючи підборіддя. - Ви просто не помітили мене поруч і так голосно розпускали плітки, що я мимоволі стала свідком цього.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍