Владі Вал - Академія на пагорбі: Едельвейс. Частина 1, Владі Вал

Кірон Дроу, єдиний у своєму роді некромант

Через чотири роки

Кірон Дроу був єдиним в своєму роді. Некромантом, якого всі любили. А, якщо не любили, то хоча б поважали. Від братів і сестер по дару його відрізняв дружелюбний і товариський характер. Він був старостою факультету темної магії, капітаном команди з дикого полюванню і членом студради. Його дівчиною була капітан групи підтримка, прекрасна блондинка Софі Адлер.

Кірон беріг усе, що досягнув потом і кров’ю за чотири роки навчання в Академії на пагорбі, мов зіницю ока. Але все почало тріщати по швах. Іноді, щоб побудувати щось по-справжньому прекрасне, доводиться зруйнувати старе.

- Отож, цього року ми влаштовуємо осінній бал разом з факультетом бойової магії. Тож відсидітися, як в минулого разу, коли ми проводили зимовим балом разом із рунологами, не вийде! – спираючись на стіл викладача в центрі аудиторії, впевненим голосом оголосив Кірон Дроу, староста факультету темної магії.

Адепти не виявляли ані цікавості, ані бодай мінімального ентузіазму. І Кірон нічого іншого не очікував. Темна магія часто робила своїх носіїв відлюдниками з жахливим характером.

На їхньому факультеті п’ятдесят три адепта. Із них сорок дев’ять мали чорне волосся, а решта четверо дещо вирізнялися. Тому, як не іронічно, їхні піджаки були найяскравішими серед усіх факультетів. Форма адептів темної магії була білосніжною - щоб вони не зливалися з власним мороком. Цю традицію ввели лише два роки тому разом із магістром некромантії, Едвіною Істер Даною Санторією.

- Настала черга некромантів внести свою данину організаційної діяльності, тож усі інші можуть бути вільні. – підсумував Кірон.

Більшість аудиторії покинула приміщення. Залишилося лише дев’ять некромантів, серед них - дві рудоволосі сестри-близнючки, схожі одна на одну, як дві краплі води.

- Кіроне, лапа, може, як і в минулого разу запропонуємо ідею з цвинтарем, програмою від зомбі та головним призом - день з некромантом? - защебетала Тереза, староста некромантів. Вона, як і Кірон, вирізнялася серед інших, але це пояснювалося її походженням - її матір'ю була сукубиця. Тому природний магнетизм і хтивість пояснювалися доволі просто.

- Ми ще не пропонували цього бойовикам, тому, можливо, вони візьмуть це на себе! - підтримала сестру Тільда, яка за характером була справжнім некромантом. Спадок матері обійшов її стороною.

-Я тоді переговорю з Метом! - кинув Кірон і, не чекаючи відповіді, вийшов з аудиторії.

Він і сам не горів бажанням організовувати бал. Якщо бойовики все візьмуть на себе - це йому буде лише на руку.

Закотивши рукав білого піджака, він звільнив чорний нефрит розміром із срібну монету, що висів на шкіряному ремінці. Такий артефакт мав кожен адепт академії - він налаштовувався на потоки власника, виконував функцію зв’язку та пропуску в академії.

Кірон постукав по нефриту, подумавши про старосту бойовиків, широкоплечого брюнета, і перед ним з’явилася ілюзія Мета.

- Кіроне, бро, радий тебе бачити! - басовитий голос бойовика заповнив порожній коридор вежі темної магії.

- Я щодо осіннього балу. Хто у вас за це відповідає? - одразу перейшов до справи некромант.

- Чорт! - вилаявся Мет. Його безтурботна усмішка зникла. - Кіроне, у нас тут… коротше, справи кепські. Візьміться за осінній бал ви! Будь-яка ваша ідея - ми згодні! Навіть цей ваш цвинтар, який ви намагаєтеся проштовхнути вже кілька років!

Кірон скептично примружився.

- Що у вас сталося? Зазвичай факультет темної магії чи артефакторики виділяються, а не бойовики.

Мет важко зітхнув.

- Скажу тобі по-братськи, але нікому…

- Твоя таємниця буде похована на найближчому цвинтарі. Слово некроманта, - запевнив його Кірон.

- Вночі вогняники та повітряники влаштували стрілку на території Академії. Ідіоти могли в підвалі загубитися. Райт зі своїми і Сайлос зі своїми. Ледве пожежа не почалася. Слава Богу, її вчасно загасили. Декан так горлав, що, здається, голосові зв’язки порвав. Ректор навіть спустився… чи піднявся, не знаю, де його апартаменти. У нас тут повний шлак. Можуть половину бойовиків вигнати й залишити без магії! Як щось вирішиться, пришлю тобі нового старосту повітряників.

Кірон насмішкувато хмикнув.

- Тепер я навіть радий, що мої відлюдники не люблять скупчення народу. Тримайся, Мет. Якщо буде потрібна допомога - звертайся.

- Дякую, бро!

Ілюзія Мета зникла. Кірон повернувся в аудиторію і ощасливив некромантів новиною: балу на цвинтарі із зомбі бути.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍