Квіткова долі - Історія Дор. Кинджал смерті, Квіткова долі

Розділ 3

Мотоцикл промчав повз місцеву школу, не зупинившись ні на мить. При школі працював сторож пан Бий. Бий був старий, нівроку, при тому, в літню спеку він любив дрімати перед маленьким синім екраном у підвалі, там завжди було прохолодно.

Команда великого Сема ганяла м'яч на стадіоні школи, вони шукали жертву для своєї гри. Цього вечора не пощастило молодому вчителю інформатики Богдану Мису, він повертався якраз після останнього уроку інформатики. Мису не пощастило двічі: вперше, коли його викликав директор школи і сказав, що зламано систему спостереження школи, і всі комп'ютери дали збій. Директор не повідомив поліцію про надзвичайну ситуацію, у нього було забагато секретів, служителів правопорядку не можна було впускати на територію школи. Молодий вчитель просидів увесь день за комп'ютером, опівночі він вийшов, передав ключі сторожу і попрямував через шкільний стадіон додому.

Четверо малолітніх бандюків спостерігали за ходою, яка пришвидшилася у їхнього вчителя.

На ранок сторож школи номер три знайшов учителя прив'язаного до футбольних воріт, одяг на ньому був вщент порізаний, рот заклеєний скотчем, повсюди валялись аркуші, вирвані з зошитів.

— Я не очікував такого, поліція припускає, що злочинцем може бути учень, — сказав директор школи за сніданком до своєї дружини.

— Ці діти геть совість втратили, — відповіла вона.

«Пахне смаленим, так, Семе!» — подумки проговорив Сем у коридорі свого дому.

— Доброго ранку, як справи, батьку? Ти вже поснідав? — запитав Сем, ввійшовши до кухні.

— Справи як зазвичай, — відповів він — Сем, сьогодні ти сам доберешся до школи, у мене нарада, і я вже їду.

— Щось сталося? — запитав Сем.

— Ні! — різко відповів батько — Ти завдання з математики зробив, і не забудь виправити оцінки з фізики та інформатики до початку навчального року.

— Так, тату.

— Він найкращий футболіст школи. Я пишаюся своїм братом, — сказала молодша сестра Сема.

— У нас чудовий син, — сказала мати.

— Так, — підтвердив батько, виходячи з хати — але оцінки треба виправити. До вечора, — сказав він і зачинив двері.

— Мамо, дозволь допомогти. — Сем узяв брудний посуд і поніс до умивальника.

— Діти! — звернулась мама — Не можу розповідати, але в мене дуже складна справа, я буду вимушена працювати допізна, тому ви обоє маєте дбати один про одного. Сем, — тут мати звернулась вже до сина — подбай про свою сестру, тітка прийде, щоб зробити обід, і благаю, якщо будуть якісь плітки про твого вчителя, не вір їм та подбай, щоб учні школи не займалися дурницями. Ти як капітан футбольної команди, покажи цим дітям приклад, не зганьбіть честь школи, допоможи батькові, будь ласка, — попросила мати Сема вже на виході з дому, сідаючи у свою поліційну машину.

— Добре, матусю,

— І, Сем, не сердь батька, в нього і так великий клопіт.

— Ага, — кивнув Сем.

***

Минав другий тиждень серпня, на дворі було вже не так парко, але сонце ще припікало. Дор не любила цю задуху літа, вони (спекотні дні) їй перегукувались з днями у в'язниці. Ця духота знерухомлювала, наче хтось кремезний та незграбний стискав її.

Дор вже не дівчисько, це нова людина зі шрамами на долонях. Вона переступила поріг свого коридору, погляд зупинився на годиннику — була одинадцята вечора, взяла з комода ключі від свого байка та пішла у двір. На подвір'ї було темно, хоч оком стрель, вона не вмикала освітлення дому, не любила тих ліхтарів, вони нагадували їй життя за решіткою, казали, що не можна вийти з камери. Темнота її заспокоювала; у темній камері вона уявляла, як мчить на байку дорогою, прямою, довгою, порожньою дорогою. Місяць на небі, який промінням бив у її вікно, не давав заснути вже який тиждень, кожна ніч була як попередня. Дор вовтузилась у ліжку декілька годин, потім їхала за морозивом у цілодобовий магазин, це їй надавало відчуття свободи. Вона гадала, що цим безглуздим вчинком може контролювати себе, хоч в холодильнику вже було кілька банок морозива різних смаків, але куплена нова банка ванільного або фісташкового давала відчуття душевного спокою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍