Анетта Грімм - Дикий Гранат , Анетта Грімм

- Гарна робота, - нарешті сказав він, спираючись на край столу. - Ви мене здивували.

Ліка підвела голову і зустріла його погляд. У ньому було щось, що змусило її серце завмерти. Це був не просто професійний інтерес, а щось більше, чого вона поки що не могла зрозуміти.

— Дякую, Максиме Сергійовичу, — відповіла вона, намагаючись зберегти спокій. - Рада, що змогла допомогти.

- Ви не просто допомогли, ви врятували нас від втрати партнера, - сказав він, трохи піднявши куточки губ. Ця ледь помітна посмішка була настільки рідкісною, що Ліка зрозуміла – це комплімент найвищої проби. — Думаю, від цього дня ваші обов'язки будуть ширшими, ніж просто помічник дизайнера.

Він говорив спокійно, але в його голосі звучало щось таке, що змусило її замислитись. Ліка розуміла: відтоді її роль компанії змінилася. І не тільки в компанії, але, можливо, і в його очах.