Леді Анет - Академія Магії: Пробудження долі, Леді Анет

Розділ 4: Коли прокидаються тіні

 

Ліра ще ніколи не відчувала такої напруги. Темрява, що з’явилася у внутрішньому дворі Академії, залишила після себе відчуття холоду, який не розвіював навіть вітер. В її голові звучав той моторошний голос: «Ти не зможеш втекти від свого призначення». Але що це означало?

Таріус мовчав. Він все ще стискав її зап'ястя, ніби боявся, що вона зникне разом із тінями. Його погляд був жорстким, майже звинувачувальним.

— Це не випадковість, — нарешті промовив він, розминаючи пальці. — Хтось спостерігає за тобою, Ліро. І якщо цей «хтось» може проникнути в Академію, то ситуація набагато гірша, ніж я думав.

— Думаєш, я цього не розумію? — її голос зірвався на шепіт. Вона була зла. Налякана. Але ще більше — роздратована своєю безпорадністю.

— Нам треба діяти, — промовив він після паузи.

— І що ти пропонуєш? — Вона зітхнула, відчуваючи, як її тіло досі тремтить.

— По-перше, не робити дурниць.

Ліра примружила очі.

— Тобто не шукати відповідей?

— Тобто не лізти в пащу звіру, не знаючи, чи є у тебе зброя.

Вона закотила очі, але промовчала. Бо, як би це її не дратувало, він мав рацію.

— Добре, тоді почнемо з інформації, — сказала вона, піднімаючи погляд. — Якщо кристал справді небезпечний, то хтось в Академії повинен про нього знати.

— Ти про архіви?

— Саме так.

Таріус коротко кивнув.

— Якщо ми знайдемо щось у старих записах, можливо, зрозуміємо, чому Серце Тіні відгукнулося саме на тебе.

Ліра неохоче погодилася. Але їй здавалося, що вони щось упускають.

---

Наступного дня вони зустрілися у підземних архівах Академії. Це було місце, куди студенти заходили рідко, а отже, ідеальне для їхнього розслідування.

Серед старих сувоїв, магічних томів і древніх записів, вкритих пилом, вони знайшли згадки про кристал.

— Ось, — Таріус простягнув їй книгу, вказуючи на пожовклу сторінку. — «Серце Тіні… стародавній артефакт, створений…»

Він замовк, прочитавши наступні рядки.

— Створений ким? — Ліра нетерпляче вирвала книгу в нього з рук і прочитала вголос:

— «…створений радою некромантів у часи Великого Розлому…»

Вона відчула, як холод пробігся по її шкірі.

Некроманти.

Це могло означати лише одне — Серце Тіні було пов’язане з магією смерті.

— Це погано, правда? — тихо запитала вона.

Таріус кивнув.

— Дуже.

— Але це ще не пояснює, чому воно відгукнулося на мене.

— Ні, але це означає, що тобі варто бути вдвічі обережнішою.

Ліра стиснула губи. Вона знала, що він правий.

Але відчувала — це тільки початок.

---

Того вечора, коли Ліра повернулася до своєї кімнати, вона виявила, що хтось залишив їй послання.

На її подушці лежав аркуш паперу, а поруч — чорна лілія.

Її пальці тремтіли, коли вона розгортала записку.

«Ти не одна. Вони вже знають про тебе. Будь готова. Час майже настав».

Ліра відчула, як її серце прискорилося.

Хто залишив їй це?

І що означало «Час майже настав»?

Вона підвела погляд.

За вікном темрява, що раніше видавалася їй звичайною, тепер здавалася живою.

І в цій темряві щось чекало.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍