Andrii Noshchenko - Енциклопедія , Andrii Noshchenko

Вальм раптом пригадав, як узагалі розпочався його шлях у алхімії. Вчителем він мав норовливого старого, котрий на дух молодь не сприймав, вважаючи усіх юнаків пройдисвітами без мізків та краплі інтелекту. І першим його завданням стало приготувати качку. Саме так - він кинув до ніг Вальма безголового птаха на першому ж уроці і наказав приготувати його. 

На питання хлопця, яким, мовляв, чином повʼязані між собою мертва качка та алхімія, отримав прокльони перемішані з довгою проповіддю, що кожен алхімік - повар. Але не кожен повар - алхімік. Врешті решт, серед тисяч тих образливих слів, зʼявилася примхлива суть монологу: мовляв, як ти хочеш впоратися з сотнями магічних та алхімічних інгредієнтів, якщо звичайному мʼясу ладу дати не можеш. 

Тоді перша спроба Вальма полетіла йому на голову, варто було вчителю понюхати зварену ним качку. Як і друга. А потім і третя. Він тоді не розумів, що саме вчився керувати магічним вогнем під казаном, а також тренував свій зір та нюх, коли уважно стежив за перетвореннями, яким піддавав тушку птаха у алхімічному казані. 

Вальм усміхнувся від цих спогадів. Вперше його кулінарні спроби вчитель скуштував через тиждень. Довго плювався, кричав, що собак краще годують, аніж він свого вчителя частує, але не цей раз нічого на голову Вальма не полетіло. І наступні півроку Вальм вивчав, як при різних температурах поводять себе білки, жири, вуглеводи, клітковина та інші сполуки і окремі хімічні елементи. А вже коли добре то опанував, і міг лише за запахом з казана сказати, що там є, і що там відбувається у даний момент часу, вчитель почав викладати справжню алхімію. 

За три роки з початку навчання його вчитель помер. Від старості. Він не встиг передати йому усі свої знання за цей короткий час, але Вальм за безцінь викупив у його йолопів-нащадків усі речі, повʼязані з алхімією, і продовжив навчання самотужки, спираючись на численні записи старого вчителя. А той був особою педантичною, тож старанно нотував кожен свій дослід чи експеримент. 

І от зараз, стоячи на пагорбі, Вальм варив зілля відновлення третього класу без жодної напруги чи хаосу у своїх думках і рухах. Розмірено і чітко, наче за плечима мав десятиліття досвіду варити саме це зілля. Він знав, що аби захотів скласти екзамен у гільдії алхіміків, то легко б отримав девʼятий, найвищий клас у цій дисципліні. Але воно було йому непотрібним. 

Вальм погасив формацію магічного вогню під казаном і прибрав до сховища ядро монстра шостого класу, що її живило. Відкрив казана і подивився на ледь рожеву прозору рідину, з поверхні якої підіймалася біла пара. Втягнув її носом. Відмінно! Торгова гільдія з руками такий продукт відірве, навіть за ціну сперечатися не буде. 

Вальм витягнув кілька десятків скляних флаконів, лійку з довгим стеблом, паперові фільтри високої щільності та почав розливати зілля у флакони. Останній залишився трохи неповним і Вальм поморщився. Він зробив усе вірно, просто алхіміки за останні десятиліття вже кілька разів зменшували обʼєми флаконів для зілля заради збільшення прибутку, і тепер це давало свій надлишок, коли алхімік готував щось за старими рецептами. Наприклад, за цим рецептом Вальм мав отримати пʼятдесят флаконів зілля старого обʼєму, а з новим обʼємом флаконів отримав пʼятдесят шість повних і оце ось неповне непорозуміння. Плюс майже тринадцять відсотків. І як не називати сучасних алхіміків шахраями? Але боротися з новими порядками він не хотів, тому просто діяв як усі і отримував свої зайві відсотки. Бонус за мовчання. 

Вальм помітив, як у його бік йде Махур і важко дихає. Нелегко пузанам ходити угору… Вальм прибрав своє приладдя до сховища, лишивши у руках один неповний флакон. 

 — Доброго дня, пане Махур! Сподіваюсь, ви до мене з добрими звістками? 

Голова гільдії мовчав і вперто йшов угору. Наблизившись до Вальма зігнувся і дико закашлявся та захрипів від натуги. 

 — Оооох, високо ви, пане Вальм! Я вже не у формі такі прогулянки робити! 

Що він не був у формі - то очевидно, лише зайві слова казав. 

 — Пане Вальм, усі зовнішні роботи вже завершено, завтра почнемо знімати риштування, після чого маги можуть активувати захисні формації Цитаделі. І, гадаю, за місяць будуть завершені  усі внутрішні роботи, включно з монтажем обладнання лабораторії. Сподіваюсь, ви усім задоволені? 

 — Відмінно, пане Махур, просто відмінно! Саме на такі ваші слова я і розраховував! Доречі, це вам.  

Вальм сховав неповний флакон і витягнув два нових, які простягнув Махуру. 

 — Дякую, але що це? - запитав він приймаючи подарунок. 

 — Та так, дрібниця. Зілля відновлення третього класу. Випийте одне, якщо хочете відчути себе знову молодим і сповненим сил. З вашим фізичним станом буде діяти, гадаю, близько тижня. 

 — Третього класу?! І ви самі його зробили?! Це неймовірно, пане Вальм! Але я його збережу для кращої нагоди, якщо ви мене розумієте!  А за подарунок дякую. Доречі, маю до вас ще одне запитання. 

 — То кажіть, пане Махур. 

 — Якщо вам будуть потрібні робітники після завершення будівництва, чи хатні робітниці, то сміливо звертайтесь із цим до моєї дружини, вона підбере для вас найкращі варіанти. 

 — Хоооо, я за це ще не думав, але дякую за турботу. Якщо буде треба, то я обов’язково скористаюсь її послугами. 

Вальм і справді задумався, коли Махур пішов. Він памʼятав, що в дитинстві у його сім’ї були як хатні робітники, так і багато інших. І усі вони загинули разом з його батьками. З того часу він жив один і навчився усе робити самотужки. Та Цитадель… Вона занадто велика, і клятий побут просто зʼїсть увесь його час, не лишивши можливості працювати над тим, чого Вальм прагнув. Що ж… можливо, у потрібний момент він звернеться по допомогу до дружини Махура. Але не зараз. 

Вальм сів у свій транспортний засіб, котрий назвав просто - капсула, і попрямував до торгової гільдії. Та кількість зілля, котру він щойно зварив — вона була йому геть непотрібна. Охорона на брамі міста привітно помахала йому у відповідь і пропустила без зайвих перевірок. За ці місяці вже кожна їх зміна звикла, що молодий вчений щоранку виїздить з міста, та повертається після обіду.