Andrii Noshchenko - Енциклопедія , Andrii Noshchenko

З кожним його словом обличчя Махура червоніло усе дужче. Він, насправді, розумів правильність розрахунку молодого вченого, але щоб його, голову філіалу гільдії, і отак писком по столу! Таке не прощається. Але й далі утримувати на балансі гільдії ту нерухомість було б нерозумно…

 — Пріоритетною! Я запам’ятав ваші слова, пане Вальм! 

Махур простягнув руку Вальму, аби підтвердити угоду. Той, у свою чергу щиро усміхнувся і потис її. 

 — Я радий, що ми порозумілися! Розраховую на нашу подальшу співпрацю!

Саме з того моменту, можна сказати, і почався шлях помсти Вальма. А також головний біль багатьох мешканців міста. Першими на собі це відчули архітектори, до яких він прийшов із технічним завданням. Двоє з них одразу відмовились, почувши, що майбутня споруда має як безпечно утримувати у собі монстрів до пʼятого класу включно, так і витримати чи не довгу осаду зовні. Навіть пальцями біля скроні крутили, лише за Вальмом зачинялися двері. 

А от третій, невисокий худорлявий чоловік з вже сивим волоссям, після того, як уважно вислухав молодого вченого, погодився. Він крутнув магічну ескіз-проекцію, котру створив Вальм самотужки, над столом, і спершись на спинку крісла, і сказав:

 — Ваші бажання - наша робота, шановний замовник! І моє бюро з радістю за неї візьметься. 

 — І… тож коли ви зможете розпочати роботу над моїм проєктом? 

 — Негайно, шановний пане Вальм, просто негайно! І повірте, наша якісь, та наші ціни вас приємно здивують! Гадаю, що уся проектна документація буде готова не більш як за місяць! 

Молодому вченому було здалося, що його хочуть надурити, та він швидко прогнав такі думки геть. Не слід зараз вередувати, адже це останнє архітектурне бюро з доброю репутацією у місті. І якщо вже їм не довіряти, то кому ще? 

 — Я можу у процесі навідуватись до вас зо два рази на тиждень? Можливо, у вас виникнуть до мене якісь запитання, чи я захочу внести незначні зміни? 

 — Звичайно, пане Вальм, у чому питання! Ви можете приходити коли завгодно, і змінювати що завгодно. З деякого етапу проектування то може потягти за собою додаткові витрати, але усе у межах розумного, обіцяю вам! 

Вальм і сам не зрозумів, як підписав контракт, що несподівано зʼявився у нього під носом, а потім опинився на вулиці, поруч зі сходами до архітектурного бюро. «Вони і справді професіонали… розводити людей на гроші…». Подумав він, ховаючи схудлого, після сплати авансу, гаманця до кишені. 

Додому було повертатися ще зарано, тож він вирішив сходити до гільдії ремісників, аби вже зараз укласти угоду на підготовчі та допоміжні роботи на старому цеху, котрий він у них придбав. Вальм хотів розчистити будівельний майданчик, аби походити там власними ногами. Може ще які ідеї зʼявляться. Та й приміряти свій ескіз на місці не завадило б. 

І була ще одна проблема, яку він мав вирішити. По вулицям Татана Вальм пересувався зазвичай пішки - від винайнятого ним житла до академії лише кількасот метрів було. Тепер же, коли справ у нього стало аж занадто багато, такий спосіб пересування лише гаяв його час. Витрачати таким чином по дві-три години на день було зовсім недоцільно. 

Варіантів було небагато - механічний засіб пересування, можна придбати у гільдії ремісників, магічний прилад - у гільдії магів, чи якусь їздову тварину, котрих можна було придбати у стайнях торгової гільдії. Магічний прилад можна було зразу відкинути - з запасом мани Вальма йому було б легше пішки ходити. Їздова тварина теж непогано, але він занадто слабий, аби сідати на свійського монстра верхи. Тож, йому лишався лише варіант номер один. 

Цього разу Махур зустрів його мов близького родича, особливо як почув слово «контракт». Навіть дав знижку на транспорт, котрий Вальм одразу ж купив. Транспортний засіб був схожий на сіру овальну капсулу на чотирьох колесах, що приводився у рух силою ядер монстрів. І хоча їздив він досить повільно у порівнянні з іншими засобами, але виявився зручним і легким в управлінні. Домовившись, що роботи розпочнуться вже завтра, він попрощався з головою ремісників. 

Наступні тижні Вальм усюди ходив у піднесеному настрої. Його радувало, як легко та без проблем рухаються усі розпочаті ним справи. Інколи, вечорами, було трішки смутку, звичайно, коли він пригадував скільки часу втратив даремно. Але то швидко минало, варто було повернутись до  сьогодення. 

Архітектори і справді не підвели  — як і було домовлено, проєкт був готовий за місяць. Усі потрібні креслення з пояснювальною запискою на сотню аркушів, а також тривимірною голографічною моделлю Цитаделі. Саме тек Вальм назвав цей обʼєкт - Цитадель. 

І обʼєкт будівництва вірно відповідав своїй назві — надміцні природні будівельні матеріали, поєднані з захисною та охоронною магією — ця будівля була неприступнішою за королівську скарбницю. І коштувала не менше, з сумом думав Вальм, віддаючи купи золотих монет Махуру, магам, ливарам, та іншим різноманітним підрядникам. 

Будівництво йшло швидко, і вже за два місяці обриси Цитаделі можна було легко упізнати за лісом будівельних риштувань. У той же час всередині почали зводити масивні сталеві клітки для монстрів. Ще за місяць - саму лабораторію у глибині Цитаделі. Також з різних куточків королівства почало надходити раніше замовлене медичне та алхімічне обладнання. 

Сама цінна частина усього будівництва, лабораторія, була дещо особливою. Вона стояла мов серце у Цитаделі, і могла бути легко вийнятою з неї та переміщеною у персня-сховище Вальма. Саме у ній він збирався проводити свої досліди над монстрами і мав уберегти її за будь-яку ціну і за будь-яких обставин. І саме тому він зробив її мобільною. 

Але до цього було ще далеко, тож Вальм знаходився на пагорбі недалеко від будівництва і тренував свої навички з алхімії, час від часу спостерігаючи за підрядниками. Поруч із ним знаходився чималий алхімічний казан, всередині якого щось тихо булькотіло, поступово змінюючи свій колір із сірого, на світло рожевий.