Христина Ополонська - На каву зі смертю , Христина Ополонська

– Не знаю, – з сумною посмішкою сказав Іван. – Останнім часом всім моїм життям стала моя улюблена робота… сім’ї нема… Хоча ти знаєш... Скажи, тебе можуть бачити інші… люди? Ти видима для інших?

– За моїм бажанням, – коротко відповів ангел смерті. – А що?

   Наступного дня тіло Івана було знайдене в його квартирі на тому ж злощасному дивані з якого йому ніколи не судилося більше встати живим. При детальному обшуку квартири поліцією з поміж усіх фотографій, які були розвішані на стіна його фотостудії,  купу запитань викликала лише одна. На ній був зображений Іван в тому ж положенні на дивані в якому його і виявили мертвим. Та на фотографії був присутній один нюанс, а точніше – дівчина. Це була мало чи не найгарніша дівчина у світі. Красуня сиділа на дивані поряд з Іваном, притулившись до нього та поклавши голову і руку йому на плече. Мертві, ледь розплющені очі чоловіка дивилися немов у порожнечу. Її ледь помітна посмішка слугувала прикрасою цієї моторошної і водночас незбагненно вабливої фотографії.

   А тим часом цей чарівний ангел смерті прогулювався під дощем у пошуках свого наступного підопічного. Дощ не завдавав дівчині жодного дискомфорту. Він просто падав крізь неї, наче її не помічав, як і не помічали її інші перехожі. Лише легкий цокіт її чорних туфельок по тротуару змушував деяких людей озиратися та розшукувати поглядом причину даного звуку. Тільки один чоловік, що йшов навпроти неї, посміхнувся їй та призупинившись трохи схилив голову у вітанні. Дівчина відповіла йому тим самим. Дощ також не завдавав йому жодних проблем і надалі окропляв крізь нього тротуар. Чоловік був одягнений у чорний діловий костюм. Небесна блакить його очей приковувала погляд. Срібляста сивина прикрашала його чорне волосся, а шрам на його щоці жодним чином не псував його привабливості.

   Коротка зустріч та легке вітання. Це все, що вони зараз змогли собі дозволити. У кожного своя робота… свої підопічні… свій старенький пошарпаний портфель. І не важливо який зараз день тижня... у смерті не має вихідних…