Естрела Асферіс - Несвідоме одруження, Естрела Асферіс

Глава 2

Аурелія Ерабет Альтаур

За день до вищевикладених подій

Уже другий тиждень відчуваю нездужання, звідкись виникають раптові напади нудоти й запаморочення. Перші кілька днів я думала, що отруїлася чимось, і так на моєму організмі позначається токсичний вплив невідомої мені речовини. Але зазвичай це минає за кілька днів без жодного лікування, мій організм легко справляється з різними недугами завдяки особливостям раси дроу. Коли ж напади не тільки не припинилися, а й посилилися, я не знала що й думати. Вирішивши, нарешті, не мучити себе сумнівами, я вирушила до знайомого лікаря, щоб він поставив мені діагноз і сказав, що зі мною коїться.

Вийшовши від нього, я перебувала в стані сомнамбули, нічого не помічаючи навколо. Я йшла вздовж дороги, ні на що не реагуючи, розуміючи, що ніколи не зможу позбутися гніту родичів, не досягну своїх цілей, і взагалі моє спокійне й мирне життя на самоті скінчилося. Академія перестане прикривати мене, дізнавшись про моє становище, і мені доведеться повернутися до родичів і зайняти належне місце. А все через якусь невідому дивну подію, внаслідок якої я вагітна і назавжди пов'язана з незнайомцем, якого не те, що не пам'ятаю, а скоріше за все навіть і не знаю.

Так, вдаючись до гірких думок, я йшла назад до Академії, щоб назавжди з нею розпрощатися. З нею і з мрією про незалежність.

Вже майже дійшовши до її воріт, я побачила того, кого щиро поважала і ким захоплювалася. Незважаючи на своє незавидне становище в суспільстві дроу, Аделаус зміг стати видатним воїном і полководцем. Він був настільки відомий і прославлений своїми подвигами на всіх континентах, що Старші змушені були відкрито визнати його заслуги та неймовірні вміння. Усі чули про його ратні подвиги, але далеко не всі знали, що він ще й неперевершений майстер шпигунства. Думаю, саме тому його покликали викладати в Академію. Звісно, Аделаус перебував у личині, коли викладав, але я, як один із його особистих учнів, знала його реальну зовнішність. Та й бачила його в дитинстві кілька разів у будинку батьків, він був там якраз у шпигунських справах. Тож його зовнішність таємницею для мене не була, я знала, що ніяка він не людина, а дроу.

Він стояв буквально за десять кроків від воріт, і наче на когось чекав. Але у своєму пригніченому стані я майже ні на що не звертала уваги, і коли майже пройшла повз, до мене долетів його ледь чутний голос:

- Ходімо. Нам треба поговорити.

Здивувавшись, що вчитель заговорив зі мною поза аудиторією, бо ми не спілкувалися поза стінами Академії, я на мить прийшла до тями, але апатія знову заволоділа мною, і я попрямувала слідом, не сподіваючись ні на що хороше.

Коли ми зайшли в окремий кабінет одного з найдорожчих ресторанів міста, я просто сіла на стілець, чекаючи подальшого розвитку ситуації. Навіщось же Аделаус покликав мене сюди, от нехай і говорить, раз йому треба.

Не ставши нічого замовляти, Аделаус пильно подивився на мене і просто сказав:

- Я знаю про твою ситуацію і допоможу тобі.

Не приховуючи здивування і раптово воскреслої надії, я поставила насправді одне з найдурніших запитань:

- Чому? Навіщо це Вам?

Трохи забарившись, він усе ж таки відповів:

- Не знаю, чи розповідали тобі батьки, але я походжу з одного з тобою роду, тож якоюсь мірою ти мені рідня. І ще мені давно хотілося втерти носа твоїм родичам, особливо тітці. Ну і ще, ти ж моя учениця.

Усвідомивши, що в Аделауса попри загальносвітове визнання все ще залишаються якісь рахунки з родичами. І що для мене це один шанс на мільйон уникнути кабали, я вирішила не упускати таку неймовірну можливість, запитавши:

- Що від мене вимагається?

- Протягом найближчих кількох років не попастися в руки своїх родичів. Кошти і все необхідне я тобі надам. За речами в Академію тобі краще не повертатися, там на тебе вже чекають твої близькі, які раніше за тебе дізналися про твій стан. Я подбаю про те, щоб ніхто не зміг відстежити тебе за речами, залишеними в Академії.

Вимовивши це, він вручив мені якийсь згорток і продовжив:

- Тут амулет личини, що не тільки трансформує твої риси, а й ауру. Знаю, ти носиш якийсь приховуючий артефакт, але він дав збій, якщо вже твої родичі знайшли тебе. Але завдяки цій штучці тепер тебе ніхто не впізнає. Він також приховає від усіх твою вагітність. Головне, завжди носи його на людях. Щойно вийдеш із ресторану, сідай на потяг до Росхела, там пересядеш на потяг до Сімхела, а вже там на пором до Йосфіла. У ньому осядеш під ім'ям Бресфіли Менерель. Я відкрию тобі рахунок на ім'я Ленфілли Бесхель, щоб ніхто тебе точно не відстежив. Усі квитки також у згортку. Якщо тобі буде потрібно зі мною зв'язатися, ось конверт, у ньому інструкція, як і через кого це краще зробити. Сама не світись. Удачі.

Сказавши все це і вручивши необхідне, він, не прощаючись, покинув мене. А я все сиділа, намагаючись усвідомити, як так вийшло, що за один день життя так круто повернулося, причому не один раз.

Зі стану глибокої замисленості мене вивели двері, що відчинилися. На рефлексах я кинулася до дверей у вбиральню, яка примикала до кабінету. Я не хотіла, щоб хтось бачив, як я виходжу з цього ресторану, бо вже наслідила, з'явившись у ньому з такою визначною особистістю, як Аделаус. Тепер на людях буду тільки в личині.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍