Поліна Ендрі - Присягнись, що ти мій, Поліна Ендрі

Парадокс, хоч і Блейк цього не оцінив. І чесно, я очікувала почути щось на кшталт лекцій та моралей про те, яка я легковажна та невірна дівчина. Але все, чого я удостоїлася від нього, це сухе та впевнене:

- Будемо вважати, що повірив, - Блейк зі звуком зачинив двері шафки, повернувся з надпитим келихом і рушив уперед. Стоячи з відвислою щелепою, я простежила за тим, як він пройшов повз мене босоніж прохолодним паркетом, плюхнувся на диван і ввімкнув телевізор, що дуже йому невластиво і в моїй голові ну ніяк не клеїться з тим владним чоловіком блакитних кровей така домашня поведінка. І іншу частину мене цілком задовольнила б ця відповідь, якби не черв'ячок, що заворушився десь у глибині душі. Мені відчайдушно хотілося, щоб це було справді так, і він щиро змінив своє ставлення до мене. 

Але чому мені здається, що все-таки він не повірив?