Тея Найт - Кава зі смаком ненависті, Тея Найт

Я ввійшла в зал, і одразу почала поглядом шукати подругу серед натовпу. Зал було заповнено, студенти розмовляли між собою, я нарешті помітила її на першому ряді. Вона сиділа і нервово тупала ногою, очікуючи мене. Підходячи до неї, я одразу відчула, як на мене дивляться кілька людей, і я швидко відвела погляд.

— Нарешті, де ти була? — запитала подруга, поглядаючи на мене з не дуже прихованим здивуванням.

— Пізніше розкажу, — відповіла я, присідаючи поряд.

—  Ти що, йшла перевдягатися? А казала, що все одно на Білова, вона вказала на мою нову сукню, все ще не вірячи, що я так змінилася.

— Я потім все розкажу, — відповіла я, намагаючись заспокоїти її.

Подруга кивнула, але її погляд був повний цікавості. Вона явно щось вже собі надумала, але на щастя, не стала питати.

— Тишо! Слухай, — раптом сказала вона, і я зрозуміла, що Захар Білов нарешті вийшов на сцену.

В залі настала мертва тиша. Усі вглядалися в нього, чекаючи на те, що він скаже.

— Добрий день, студенти. Я Захар Білов, сьогодні ми розглянемо декілька важливих правил бізнесу, — його голос був твердим і впевненим.

Я  поглянула на нього уважніше. Це був той самий чоловік, що пролив на мене каву в університеті.

Захар говорив чітко і без емоцій. Усі слухали його, захоплені кожним словом, яке він вимовляв. Але я, наче позбавлена можливості фокусуватися, все ще відчувала якусь внутрішню напругу. Моя сукня… Моя сукня, яку він “купив” після того інциденту.

Захар раптово зробив паузу поглянув на весь зал. І ось тоді він спинив свій погляд на мені.

— Ви, дівчино, підніміться, будь ласка, до мене, — його голос не звучав надто доброзичливо, але я почувала, що мене ніби витягли на сцену.

— Ооооого! Це тобі пощастило! — засміялася подруга, підштовхуючи мене. — Чого сидиш? Іди!

Я швидко встала, намагаючись не відчувати нервової тривоги, і пішла на сцену. Мене зустрів погляд Білова — такий же холодний і пронизливий, як і минулого разу.

— Як вас звуть? — запитав він, коли я наблизилася.

— Аліса, — відповіла я, немов забувши, як дихати.

— Дуже приємно, Алісо. Давайте почнемо, — він привітно кивнув. Мені здалося, що це було не більше, ніж формальність.

— Добре, Алісо, — він звернувся до мене, ніби не звертаючи увагу на всі інші очі, що спостерігали за нами, — придумайте три найкращі ідеї для бізнесу, що б ви хотіли відкрити за рік, наприклад.

Я на мить замислилася і, не думаючи довго, відповіла:

— Кав’ярня. Я давно хотіла відкрити свою кавʼярню,але не було грошей і часу.

— Чудово! — він відповів, і від його слів я відчула невеликий відголосок схвалення. — Тепер, Алісо, підходьте до дошки і напишіть витрати та прибутки, які може принести відкриття кав’ярні.

Я не чекала на це завдання, але вмить приступила до роботи. Ми з ним розробляли проект кав’ярні, обговорюючи все — від обладнання до витрат на оренду. Я навіть не помітила, як пройшла ціла година.
 

— Чудово, — сказав він, коли ми закінчили. — Дякую за співпрацю.
Я відчула полегшення, коли він нарешті завершив свою задачу і подивився на мене зі своєю фірмовою усмішкою, яка не обіцяла нічого хорошого.

— Ну що, на цьому пропоную закінчити, — додав він. — Дякую всім за увагу.

Він потиснув мені руку, і я відчула, як знову з’явився цей холодний контакт. Він спустився зі сцени, а я, трохи ошелешена, пішла до подруги.

— Це було нереально круто! — подруга не могла приховати свого захвату.

Я мовчки поглянула на Білова, який ще розмовляв з директоркою. Мої думки знову заплутались, і я просто не могла зрозуміти, що відчуваю до нього.

— Пішли вже у нас ще пари, — сказала подруга, перериваючи мої роздуми.

І саме тоді я почула голос свого бухгалтера,який звернувся до мене.

— Міс Алісо, у нас тут запит на банкет.

Я підняла очі, здивована, що мене покликали.Проте вона продовжила.

                       **********************
                          Сьогодення 

— Міс Алісо, ви мене чуєте?

Я, трохи спантеличена,  перервала свої думки, знову про нього,підійшла до неї, щоб зрозуміти,  вона хоче сказати.