Тея Найт - Кава зі смаком ненависті, Тея Найт

Як тільки ми зайшли до університету, я помітила, як його погляд швидко оцінив мою нову сукню. Він зупинився на мить, і його голос прозвучав холодно та нейтрально, як завжди.

— До побачення, — сказав він, не забувши додати. — І ще раз вибачте за каву.

— До побачення, — відповіла я, намагаючись не видати, як відчуваю себе незручно.

Він коротко кивнув і швидко пішов, знову поринувши в свій телефон. А я залишилася стояти на порозі університету, спостерігаючи, як він віддаляється, не знаючи, що відчуваю. Чи мала  я йому дякувати? Чи це було все просто через те, що він відчував свою відповідальність за каву?

В голові все перемішалося. Я не могла зрозуміти, де могла його бачити раніше. Це не був перший раз, коли ми з ним зустрілися, але де саме, я ніяк не могла згадати.

Мої роздуми різко перервав дзвінок телефону. Я здивовано подивилася на екран — це була подруга.

— Ти де? Уже почалося! — вона майже кричала у слухавку, сповнена хвилювання.

— Йду! — відповіла я, поспіхом озираючись і направляючись до дверей конференц-залу.

Всі мої думки зараз були зайняті лише одним — я спізнювалася на інтерв’ю із Захаром Біловим. З цією думкою я вже бігла в зал, знову відчуваючи, як нерви починають кипіти, а серце битися швидше.