Леля Срібна - Місія рангу С , Леля Срібна

Арчі повернувся на бік і відмахнув від себе кружку, рідина плюхнула дівчині в обличчя на що та просто дзвінко розсміялася. Дивна хаотична особа геть не зрозуміла для Арчі. Після чого почала витирати обличчя рукавами своєї чорної форми і стерла краї позначки зірки на щоці. Командир Левів застиг, перестав кашляти, хто ж ти така, Августина?

— Що це? Твоя мітка. — вражено прошепотів хлопець, чи то все ще не мав сил, чи то просто не хотів, аби почули інші. 

— А ? — смішно скосила  очі  на щоку дівчина, звісно ж не змогла там нічого побачити і почала спішно хаотично рухати руками. — Щоо ти маєш на увазі? Хах. З моєю міткою все ддобре. Ти ж не хочеш сказати, що я, хах, народилася без мітки? Всі ж знають, що так не буває. Хах. Тож я бачу ти вже ожив, пий отруту, ой, отриману настоянку, а мені вже пора йти, — розвернулася, перечепилачя за власні ноги дівчина і випала з його намету.

***

Грегоїр, команир прикордонного загону, Клан Близнюків.

Він зібрав не погану команду  вони давно разом працюють і він має серед підлеглих невідмовний авторитет. Ніхто його не запитує чому, а тільки: " прийнято"  і "буде зроблено". Ворожба між Левами почалася задовго  до його народження, не ним розпочата і не йому її закінчувати, тим паче, що у нього є на це і свої особисті причини. Ще будучи зовсім юним, практикантом у військовій академії він ніс службу на кордоні і там же по всім законам драматургії він зустрів чарівну дівчину левицю. Юна бунтарка. Її приваблювало все заборонене, а проникнути на  територію Близнюків взагалі було задачею номер один. Він закохався, як останній бовдур, по самі вуха і трішки більше, все розвивалося дуже стрімко і незабаром вона завагітніла. Вони стали жити в маленькому будинку на нейтральній території. Коли дівчина народила дитину, то вона виявилася без зоряної мітки, для молодших батьків це був шок і страх, чому, чому їхню донечку зірки вирішили обділити. Але згодом прийняли це і вирішили просто житти дальше. Малеча підростала, була дуже милою і життєрадісною дитиною, якій все на світі цікаво, як тільки навчилася читати просила у батьків ще більше книг. А от її мама почала в'янути, було видно, що їй осатаніло таке нудне відлюдницьке життя. Вона зі щирим захопленням слухала вигадані історії своєї доньки і мріяла про пригоди та мандрівки, а в усьому  іншому  дитина її майже не цікавила. То була ніч чермісяця. Він впливає на Левів в тій чи іншій мірі, хтось стає більш агресивним, хтось більш охочим до кохання, а хтось сходить з розуму,  все залежить лише від уміння людини контролювати себе та свої емоції. Зрештою, так писали в книгах по культурології етносів. І в ту кляту ніч в їхній будинок увірвалися старі знайомі жінки. Не було бійки, не було сварки геть нічого, її просто забрали. Коли вона ішла то сказала, що тепер то лише його донька, адже від неї навіть зірки відреклися, а вона ж народжена бо  для яскравого життя. Він її відпустив, але пробачити так і не зміг, тому дуже багато років жив єдиним бажанням помсти усім виродкам Левам  і раз вони так легко піддаються впливу свого чермісяця, то хай його вплив на них триває все їхнє жалюгідне існування. Коли йому довірили цю справу з ритуалом він не задумуючись погодився і почав приготування. 

***

Ніч. Солодка тиха зоряна ніч. Улюблений час Арчі. Йому стало краще і він зміг вийти до багаття на вечерю, хоч їсти особливо не хотілося, а ось вдихнути терпкий хвойний аромат в перемішку з димним і подивитися на зорі хотілося дуже сильно. Язики полум'я жадібно поїдають дрова з характерним пторіскуваням, дрібні іскорки відлітають достатньо далеко наче хочуть дістатися всіх, хто сидить надто близько і скуштувати шось нове. Арчі підставив руку, одна іскринка впала на долоню, але не обпекла, а лагідно полоскотала шкіру. Пустунка. Благовійна посмішка, яка виникла мимоволі зробила обличчя капітана ще молодшим з нього зійшла вся суровість і напускна стриманість, щоправда навіть в такій обстановці його ідеально рівна спина та  охайна форма  видавали в ньому педанта і командира. Решта команди теж були тут, тихо перемовлялися, дружньо посміювалися одне над одним. Цей вечір став найбільш спокійним і злагодженим за весь час їхньої місії, та що там говорити, цей вечір став найкращим в житті Арчі. Августина почала жартівливу бійку з Едгаром, потім підбігла до Арчі кинула йому в обличчя жменю сухого листя і побігла в темряву лісу сміючись, як ошаленіла. Чоловік з великими очима дивився їй в слід і не розумів, чого вона добивається і як йому реагувати. А всі навколо просто падали зі сміху, їх командир виглядав,наче дитина,шо загубила маму в черзі. 

Коли він уже лежав в своєму наметі його голову відвідала думка кинути все і втекти, як Августина, але через секунду він сам злякався своєї слабкості. Адже його ціль не просто не помітно підірвати довіру до самодура  Верховного і захопити владу, він хотів взяти своє. Він хотів піклуватися про свій народ інакше який сенс його існування? Він думав всю ніч і прийняв правильне, на його думку, рішення. Де ці бовдури яйцеголові відрили свій таємничий ритуал? А раптом він таки дієвий і вплине не тільки на Верховного, а і на всіх не винних жителів їхнього клану? Тому його неодмінно  не тільки дослідити, а і зупинити чого б не вартувало для нього, а вже прибрати від влади названого брата він зможе і іншим способом. Діяти потрібно дуже обережно і вкрай швидко. На світанку командир зібрав свою команду і за допомогою дівчат вони знайшли потрібну їм базу Близнюків. Едгар та Німона швидко організували невеликі, але не приємні пастки, а всі інші допомогли їх розставити навколо ворожого табору.  То тут то там  безшумно миготіли тіні, їхні очі підсвічувалися яскравим помаранчевим сяйвом і намагалися навести метушні. Близнюки почали ворушитися і нервувати. Вони застали їх у вдалий час коли майже весь табір спав, та це ще нічого не давало, вони все ще  не у  виграшній позиції і особливо варто боятися їхньої дивної зброї. Арчі і Дала були надзвичайно зосереджені і продумували свої наступні ходи. Та от праворуч від них промайнула тінь Сабі, вона зойкнула і її нерухоме тіло потягли  двоє охоронців до свого лігва в центрі табору. Арчі зрозумів, що його команда іще не готова до таких місій їхні шанси  мізерні і крикнув своїм відступати в ліс, Вони один за одним зникали, а він нічого не міг зробити. Як не дивно, його самого нічого не чіпав, ба більше, він був відкритою мішенню та вони наче насміхалися і ігноровали його.