Леля Срібна - Місія рангу С , Леля Срібна

Як він і думав в таборі чворилася повна калабаня. Всюди безлад, то тут то там виднілися стовпи їдкого диму,  багато будинків вздовж вулиці без вікон, а деякі навіть з проламаними стінами, дикі завивання, прямо перед його носом із вікна будинку вилетів шкафчик. Арчі вправно перескочив його уламки і помчав дальше з прискоренням, ось уже видніється червоний купол Верховного Будинку. Легені  палали, серце несамовито намагалися проламати груди, шлунок скутило і мало от от вивернути, ще трохи, він схопився рукою за ручку, зігнувся, аби трішки віддихатися і смикнув її на себе.  Звісно ж, що охорони ніде не було він якимось дивом злетів по крутим широким сходам на другий поверх, вліво і кінець коридору.

— Оо, а ось і наш дорогий гість, щось ти затримався, хоча я більше ставив на те, що ти злякаєшся і кинеш все та підеш у вільне безпритульне життя разом з моєю імпульсивною  донькою. Що ж, приєднуйся, раз уже прийшов, — він дійсно спізнився. Грегоїр і ще декілька його людей уже окупували кабінет Верховного. Він нахабно розвалився прямо на столі  і  з насолодою пив вино, а в іншій руці тримав бурштиновий жезл.

— Бідний, бідний хлопчик Арчі, хотів усіх врятувати, а в результаті сам став винним у їх стражданнях. Ти хотів зайняти крісло Верхоовного Левів, чи не так? Що ж, після останього етапу ти єдиний, хто лишиться при своєму розумі і зможеш зайняти таке бажане місце. Хіба не чудово? — чоловік розсміявся, дним ковтком допив вино і розбив бокал об підлогу.

— Не зоовсім єдиний, Грегоїїр, не забууаайся. — почув він до болю знайомий голос, який розтягує голосні звуки. Крісло  за столом, яке до цього стояло спинкою до всіх розвернулося і він побачив цілком свідомого зведеного брата Верховного. 

— Щщо тут відбувається? Брате? — приголомшено прошепотів Арчі, він очікував побачити свого брата в будь-якому вигляді, але не у змові з Близьнюкам. Та він же із самого дитинства їх терпіти не міг, він завжди був дуже радикальним по відношеню до інших таборів і волів більш закритих кордонів, ніякої співпраці. Ні, це не міг бути його брат, він звісно повний бевзь і вайло, але ж .. ні, все вірно, він тільки виглядає свідомим, а на справі  це ритуал так на нього вплинув і тому він зараз так поводитися.

— Я баачу весь твій мислиннєєвий процес на облииччі і ні, це не результаат ритуалу. Скоріше ритуаал це результат наашої спільної співпрааці, — спокійно промовив Верховний чіпко вдивляючись в очі колишнього вже командира розвідки. Дуже лайнового, судячи з усього, командира.

— Маабуть ти хочеш запитатии навііщо? — перервав він знову свого брата, як тільки побачив, що він безвучно ворушить губами, —  у нас є  ще троохи чаасу, тому я зроблю остаанню милість і розкажу тобіі, Слухай уваажно. Ти чууєш, Арчі? Увааажно!

***

Ця історія почалася із самого дитинства, батьки намагалася подружити двох своїх дітей  Арчі та Еріха, робили це, як уміли звісно. Мама Арчі просто оточувала всіх любов'ю в рівній мірі, а батько Еріха задавав здорової конкуренції між хлопцями. Як він сам думаа, здорової. Він постійно тицяв носом свого сина мовляв, глянь, який його брат, повномірний майбутній Верховний. Еріх не був з цим згоден, він бачив  слабкі місця названого брата і не розумів, чому батько не помічає свого власного сина. Тоді він вирішив будь-що набути якостей гідних правителя, очолити клан Левів і втерти носа тому слабаку близорукому. І в нього це вийшло. Ох, як він тішився виразом обличчя Арчі, який тільки ходив і тріщав на всі усюди, що він майбутній Верховний, але народне віче  обрало його і жезл засяяв саме в його руках. Але Арчі, цей малий паскудник завжди був настільки гордий і честолюбний, що швидко взяв себе в руки і просто схилив  перед ним голову приймаючи його силу. Це дратувало Еріха ще більше, аніж його неотесаність. Ішли роки, він чинно виконував всі свої обов'язки, а як же, коли брат завжди поруч і слідкує, як той грифон, чекає його помилки. Кумедно те, що Арчі був певен, Еріх не помічає цих його особливих поглядів, а він же  просто знав, що Арчі не впорається і по своєму навіть оберігав його, але це все так йому остогидло, остогид сам собі. А зараз, завдяки спільній праці з Грегоїром він вільний і нарешті може бути самим собою, тим, ким глибоко в душі мріяв стати маленький Еріх. Те, що довелось діяти так грубо і втягнути в це весь клан Левів? Хм, можна це рахувати, як плату, моральну компенсацію, точно.

— Я дуже тішуся цій сімейний ідилії, але може вже перейдемо до головного!— нетерпляче вліз в розмову представник клану Близьнюків. Він нервово стискав кулак і постукував чоботом по килиму на підлозі.

Верховний відірвався від споглядання на свого зведеного брата, мазнув поглядом по решті присутніх і байдуже махнув рукою. Грегоїр відчутно пожвавився, приосанився і зиркнув на своїх супутників, які вже ледь дим із ніздрів не пускали, Широко, як міг замахнувся рукою і

— Ах ти виродок! — крізь  зуби гаркнув Арчі і кинувся на нього, невловимо швидким і майстерним рухом, невідомо звідки і сили взяв, перехопив його руку, викрутив за спину і вирвав з міцних пальців.

— Ха,  шпана ще має гострі зубки? — усміхнувся крізь біль Грегоїр, тряхнув рукою, скривився і кивнув своїм приспішникам. Вони ж скрутили командира за дві руки трішки нвхилячи вперед, наче він схиляє голову перед їхнім ватажком. Він же в свою чергу вишкірив свої зуби, велично підійшов і різко наніс удар під дих, потім ще один і ще, з диким задоволенням узявся колотити Арчі, наче хотів злити на ньому всю свою злість. Арчі харкав кров'ю на м'який килим молочного кольору і буквально обвис на руках амбалів.

— Доосить. — дзвінко вимовив Еріх і скривився, як від згубного болю коли Грегоїр вкотре заніс руку для удару.

Чоловік отямився, перевів дух, відійшов на крок від хлопця, а потім гидко усміхнувся одним куточком губ, ривком дістав амулет із чорного каменю направив його на Еріха і крикнув лише одне слово : " Агагат". Той геть не очікував такого повороту подій тож здивовано подивився на рану в грудях і звалився обличчям на стіл.